Мені 75 років, вік більш ніж поважний, але донедавна справлялася сама і допомоги ні в кого не просила, більше, як могла, допомагала синам. Їх у мене двоє із досить великою різницею у віці.
Старший Єгор зараз живе за багато сотень кілометрів, а молодший Степан недалеко, всього кілька зупинок на маршрутці, але здається, що далі, ніж Єгор. Обидва одружені, є діти.
Старша невістка, дуже ласкава і добра жінка, завжди з нею все добре, а ось з молодшою невісткою мені не так пощастило, дуже вперта, на все має свою думку, дуже категорична.
Спочатку я намагалася і з молодшою невісткою налагодити стосунки, показувала, як чудово ми ладнаємо всією сім’єю. Перші пару років начебто все було добре, поки я якось ненароком не помітила, що Степан ніколи не кличе до себе в будинок Єгора з сім’єю.
І тут із молодшої невістки полізло таке… Що нібито я її дістала вже зі своїм взірцем еталонної невістки та ідеального онука.
Хоча до цього мені здавалося, що ми маємо гарні відносини. Я розплакалася, вибачень так і не почула ні від невістки, ні від сина, який зайняв бік дружини.
У ті дні я розповіла про несправедливе ставлення до Марини (так звати старшу невістку), вона мудро помітила, що час розставить усе по місцях, з’являться у Степана діти і прийдуть вони до мене на мене уклін.
І почала я спілкуватися з молодшою невісткою виключно у свята, а вона і щаслива, знову нейтрально чемна. З того часу минуло сім років.
Єгор та Марина ще раз порадували мене, але цього разу онукою. У сім’ї Степана зростає хлопчик.
Але якщо з онуками старшого сина я і на лікарняних була, і з садочку забирала та й уроки робила, то до молодшого онука мене ніхто й не кликав. Ні, мене не проганяли з порога, але й на допомогу не кликали, та й я не мала бажання, якщо чесно.
Навіщо? Матеріально обидва сини живуть добре, але треба визнати молодшого кращим, дружина у нього і кар’єристка і Степана мотивує , та й з однією дитиною простіше.
Трохи більше року тому Єгор втратив гарне місце, довго не міг знайти щось по грошах відповідне, щоб і кредит платити та утримувати сім’ю, та й Марина не поспішала виходити з другого декрету, бо онука виявилася зовсім неспокійною дитиною.
От і довелося переїхати туди, де запропонували добру оплату. Тут продали кредитну квартиру, а там купили без доплат.
Степан із дружиною живуть у приватному будинку, він добротний, з усіма зручностями, газом та електрикою.
Будинок — записан на невістку, хоча із загальних накопичень куплено. І збоку здається, що все у всіх добре.
Але мені одній вже важко, багато в чому потрібна допомога, а нещодавно потрапила до лікарні, начебто й нічого серйозного, але боязко стало. Почала проситися жити до синів.
Єгор відмовився, та й Марина проти, виявляється, вони до себе вже її маму забрали, мене вже нема куди. Степан наче й не відмовив, сказав треба з дружиною порадитись.
І ось що йому дружина нарадила: згодні вони мене взяти до себе за умови дарчої на квартиру, та не просто на сина, а одразу на онука. Мовляв, невістці за мною догляд дістанеться, а спадок чоловікові, що несправедливо.
Я аж розсміялася, кажу: «Стьопа, у мене двоє синів, а онуків троє, спадок поділю на всіх». Так і отримала у відповідь, що якщо спадок на всіх, то й участь всіх, а так, кому догляд, тому й спадок.
І взагалі вони не претендують, у них вистачає грошей, може Марина доглядати.
І виявилося я не потрібна і старшому синові та молодшому.
