Багато жінок люблять повторювати фразу «Щаслива мама, щаслива і дитина», виправдовуючи свої зради. Так ось я дитина з такої ситуації.
Мені було 8 років, коли мама, зібравши гроші і мене, поїхала до свого коханця, до свого нового кохання. Смію вас запевнити, що моя мати, втім, як і всі подібні до неї, у той момент думала тільки про себе, і на мене їй було начхати.
Рідний батько мій зрадництво мами не пережив, серце. Стали ми жити з маминим новим коханням, і скажу прямо і голосно, цю людину я ненавиджу, і ненавидитиму завжди! Свою матір ненавиджу! До 15 років я жила з цими егоїстами.
Мама за цю людину вийшла заміж і народила йому сина, а я в їхній поганій родині була ізгоєм, досі не можу зрозуміти, навіщо вона мене в батька забрала, якщо я ні їй, ні її новому чоловікові була не потрібна. Хочете знати, яке це було щастя жити в такій сім’ї?
Та однозначно мама була щаслива і вітчим теж, і мій братик теж був бажаний, його просто облизували всього. А тепер моє життя. Карали за все з приводу і без, ображали, принижували, знущалися, сміялися з мене, я в будинку була як рабиня, робила все і прибирала і прала і готувала і з братом сиділа, повний сервіс.
Так я жила до 15 років, мене ненавиділи, з мене знущалися, як хотіли, а я терпіла, а що я могла? За те так, моя мама була щаслива, тут не посперечаєшся, свого чоловіка та його сина вона любила. У 15 років я втекла до дідуся з бабусею (батьки батька).
Спочатку мати з вітчимом влаштували скандал, а потім, коли довели і мене і дідуся з бабусею до повного ауту, вони сказали, ладно велика вже, живи сама. На цьому моє пекло закінчилося, і ці виродки з мого життя зникли, шкода не назавжди.
Моє життя почало налагоджуватися, я відучилася, вийшла заміж за найкращого і рідного мені чоловіка, з’явилися свої улюблені сини близнюки. І тут з’являється мати.
Ви, мабуть, думаєте, вона прийшла просити прохання та налагоджувати стосунки? Тільки не вона. Мама прийшла і почала вимагати грошей, аж ось так прямо з порога. Намагалася мене присоромити, мовляв, я мушу допомогти моїй сім’ї.
Ось тут у мене трапилася істерика, я висловила їй все, ні, я кричала доброю лайкою на неї, я вихлюпнула всю образу і біль на неї, за мого батька за те, що споганила мені все дитинство, за все. Я сказала, що бачити її більше не хочу ніколи і її чоловіка та сина теж, сказала що взагалі шкодую, що ми з нею рідня по крові.
На це все мати назвала мене невдячною тварюкою і пішла. Як я дізналася пізніше від бабусі (до них вона теж приходила і просила допомоги, в такому ж ключі). Виявилося, вітчим допився до краю і його печінка просто почала розкладатися, зведений братик потрапив у погану компанію (треба ж, хто б міг подумати, що маючи такі гени, він піде такою доріжкою) став залежним і тепер ось-ось сяде за серйозною статтею.
Ось така історія. Порада батькам, якщо потрапили до такої ситуації, то боріться до кінця! Чужий мужик ваших дітей не любитиме! І жінка, яка йде до іншого і виправдовує свою поведінку фразою «щаслива мама щаслива і дитина» про дитину зовсім не думає, їй на дитину начхати, єдина її мета це зробити вам болючіше.
Я випробувала це на собі, я досі ненавиджу свою матір, її чоловіка та сина. Такі люди не мають ні честі, ні совісті, ні душі, ні серця, вони просто моральні виродки!
Батьки, боріться за дітей і себе, не слухайте нікого, що гуляють дружини до чортової матері, а дитину потрібно рятувати!
