Мені майже 50 років, заміжня, я ще молода та здорова жінка, поки що здорова, якщо далі так буде

Мені майже 50 років, заміжня, маю двох синів студентів. Із чоловіком були чудові стосунки донедавна.

Нині ми просто живемо, як сусіди. Мені його дуже шкода, підтримую, але мене можна зрозуміти.

Я ще молода та здорова жінка. Поки що здорова, якщо далі так буде, то здоров’я зменшиться.

Справа в тому, що чоловік 5 років тому мав невдалу операцію і після ускладнень наше інтимне життя закінчилося. Якщо ще рік після операції надії були, то зараз навіть лікарка порадила мені знайти чоловіка для здоров’я.

Я тримала себе в руках дуже довго, але останнім часом у нас із чоловіком почалися сварки, іноді бувають у мене істерики. Я каюся, не стримана, але сил моїх немає.

Я почала засинати лише після 1-2 келиха. Чоловік намагається менше бувати вдома — більше працює, чи сидить у своїй кімнаті, книжки читає, чи телевізор дивиться.

Багато чого пропонувала, але він замкнувся і енергію з мене тягне. Знайома теж радить знайти коханця.

З чоловіками проблем немає. Але як це чоловікові пояснити?

Якби він сам якось це озвучив. А то виходить, що я його зраджую?

А що мені робити? Може, я ще проживу 20 років.

Може розлучитися? Син теж якось сказав, що краще розлучитися, а жити можна і в одній квартирі, не чужі люди. Допомагати один одному у побуті тощо.

Я чоловіка ніколи в біді не кину, і допоможу, і доглядатиму. Може є ще варіанти?