Мені вже пішов четвертий десяток, а в шлюбі сім років. Довго не могла мати дітей, тому ми з чоловіком почали розуміти причини. Висновок лікарів був простий, потрібна штучна процедура. Це досить складно, але ми почали до цього готуватися.
Звісно, всі ці роки я працювала. І навіть непогано просунулася кар’єрними сходами, обійнявши посаду начальника відділу в компанії. Мені здавалося, що це загалом стеля можливостей мого кар’єрного зростання.
Але виявилось, що я помилялася, і у керівництва були інші плани на мене. Мені надійшла пропозиція очолити одне із регіональних відділень нашої компанії.
Це зовсім інший рівень, якісно інший, інша відповідальність, а й величезний трамплін для подальшого кар’єрного зростання. Не можна промовчати й про фінансову сторону питання — мені пропонували зарплату втричі більшу, ніж на колишньому місці.
Ось тільки було два «але». Потрібен був переїзд в інше місто, і все це було несумісне з планами дитини. Звичайно, я одразу розповіла про пропозицію чоловікові.
Він, як і я, поставився до цієї можливості зі змішаними почуттями. Він дуже хотів дитину, на відміну від мене, переїзд насторожував – адже йому довелося б шукати нову роботу.
Втім, одна моя зарплата на новому місці перевищувала наш спільний дохід у столиці, а вартість життя та оренди житла в провінції непорівнянна зі столичною. Загалом, залишалася лише дитина.
Чоловік чесно зізнався, що не знає, як бути та запропонував мені ухвалити рішення самостійно – він погодиться з кожним. І я вибрала кар’єру.
І ось ми на новому місці. З роботою у мене все чудово, я впораюся, начальство цінує мене, колектив поважає, показники регіонального відділення зросли. Чоловік теж улаштувався. Не так добре, як у столиці, але зовсім непогано.
Фінансово наше життя значно покращало. Тільки ось мені здається, що між мною та чоловіком починає зростати стіна.
Ні, ми не лаємося, не з’ясовуємо стосунки. Ми більше мовчимо, не говоримо про дитину, ця тема стала табу.
У мене стало дуже мало вільного часу. Мені здається, що ми з чоловіком стали віддалятися одне від одного, і я не знаю, до чого це може призвести.
Невже ціною кар’єрного зростання стане не лише відмова від дитини, а й втрата сім’ї? Чи я себе дарма накручую?
