Я зростав у бідній родині, мої батьки постійно знаходили втіху в чарці. Батько одного разу був в такому стані, що не міг стояти на ногах і по дорозі додому звалився в озеро і втопився.
Мені тоді було 19 років. Його знайшли рибалки, була рання зима, його дістали з озера і ми близько 6 години з мамою чекали на оформлення документів.
Одразу приїхали родичі, вони ніби не казали прямо, що я винен у тому, що не стало батька, але це читалося у їхніх поглядах. Мені складно щось писати, згадуючи той період життя, але я пам’ятаю виразно, як моя сестра запитала: «Як його не стало, і де ти був?». Він потонув близько 2 години ночі, а я просто спав.
Після похорону моя тітка переконала мене поїхати до її дочки на роботу. Я погодився.
Там було незвичайно, мені казали, що люблять мене і дбали про мене. Але пізніше зрозумів, що я там зовсім не бажаний гість.
Якось увечері моя друга сестра сказала мені: «Ми тут обговорювали тебе і ми всі згодні, що ти винен у тому, що не стало батька».
Я просто промовчав. Вона на ранок нічого не пам’ятала, мабуть.
А я просто мовчав. Я того ж тижня поїхав додому і не спілкуюся з жодними родичами крім матері. Але ті слова ніяк не виходять у мене з голови.
Аліна забігла до супермаркету вже пізно ввечері, повертаючись із роботи. Хотіла взяти лише пакет молока,…
— Ну все, тепер можна й про поповнення думати. Андрій підійшов ззаду, по-господарськи обійняв її…
Моя кава давно схолола, вкрившись темною, гіркуватою плівкою. У кухні стояла така дзвінка тиша, що…
«Приїжджай, Ганнусю! Негайно! Я дуже чекаю! Ти маєш знати правду». Цей коротенький, написаний ніби поспіхом…
Я тримала чашку чаю обома руками. Звичка ще з дитинства, батькова. Тато завжди пив чай…
Братові Грицю стукнуло шістдесят п’ять. Зібралися в нього вдома чималим гуртом — чоловік п'ятнадцять: діти,…