Якось, зовсім випадково, зустріла у магазині свою колишню однокласницю. Ще у школі ми з нею трохи товаришували.
Оскільки живемо ми недалеко одна від одної, то після закінчення школи кілька разів зустрічалися. Поговоримо, згадаємо школу, але дружбу відновлювати не хотіли.
Обидві навчалися, зайняті, у кожній своя компанія, друзі. Але на цей раз вона запросила зайти до неї поговорити, попити чай, познайомитися з чоловіком.
А я навіть не знала, що вона вже заміжня. Після цього ми зрідка почали телефонувати одна одній.
У неї вже з’явилася дитина, чоловік її любить, цілком нормальна родина. Але нещодавно вона подзвонила мені і попросила мене прийти до неї.
Мені не хотілося змінювати своїх планів, був вихідний, але довелося йти. Я якраз збиралася вибрати іграшку для дитини подруги, а тут такий слушний привід, що я не стала більше відкладати.
Подругу застала вдома одну, дитина у батьків, а чоловік на роботі. Вона збирала речі, щоб уникнути чоловіка.
Пояснила це тим, що нещодавно зустріла своє перше кохання. Він розлучився з дружиною і згоден, щоб вона переїхала до нього.
Я не розуміла, навіщо їй, якщо вона вже все вирішила. Але їй хотілося поговорити.
Я зрозуміла, що хоч вона і зважилася на такий крок, але її чомусь мучать сумніви. Близьких подруг у неї немає, а батькам поки що нічого не сказала.
Мені хотілося їй допомогти, але я не знала, як. Не так просто давати поради в такій ситуації, будучи самою незаміжньою.
Але я чомусь згадала, як у дитинстві у мене було плюшеве ведмежа. Моїй подрузі він дуже подобався, а я була вередлива, не завжди дозволяла гуляти з ним.
Але коли він мені набрид, до того ж у нього відірвалася лапа, я вирішила його викинути. І подруга сказала, що якщо він мені все одно не потрібен, вона візьме його собі.
Після цього я глянула на свою іграшку по-іншому, пришила лапу і лишила собі. І мені спало на думку сказати, що якщо тобі твій чоловік уже не потрібен, то я беру його собі.
Мені він давно подобається, та й на мене він дивився завжди з цікавістю. Але я не хотіла забирати його з сім’ї, але тепер все змінилося.
Сказала, що я їй завжди заздрила, що з нею такий чоловік. Я раніше трохи комплексувала через свою повноту, поки мені не вдалося купити гарну вечірню сукню у пафосному бутіку — гарні речі на нестандартну фігуру теж є!
Правильно підібраний одяг робить стильними та красивими навіть повних жінок. Вона довго з подивом дивилася на мене, і я не витримала і засміялася.
Подруга все зрозуміла. Я їй сказала, що з тим чоловіком вона, колись розлучилася, він покинув свою дружину, то навіщо він їй.
Якщо поруч надійний свій чоловік та батько дитині. Коли чоловік, який нічого не підозрював, прийшов з роботи, ми вже пили на кухні чай, і принесений їм тортик був дуже доречним.
А через півроку моя подруга познайомила мене з одним зі своїх товаришів по роботі, теж неодруженим як і я. Тепер ми з нею вибиратимемо мені весільну сукню.
