Мій батько з незрозумілої причини пішов із дому у жовтні невідомо куди й навіщо, за його словами, він перебував у Хмельницькому, я не знаю, правда це чи ні.

До нас приходили дві незнайомі жінки та питали, де мій батько. Мені було дуже страшно і на той момент ще до нас постійно стукали незнайомі люди, також питали, де він. Через це я дуже боюся стукотів у двері. Пам’ятаю взимку через нього я втекла з дому, мама з братом пішли в магазин, сестра залишилася вдома, добре, що нічого не сталося, але було страшно за неї.

Він насправді дуже добрий, добрий, завжди нас захищав, але одного разу все змінилося. Тож ми з ним не бачилися до травня. Він обіцяв приїхати на Новий рік, ми сиділи, чекали, нічого не їли, чекали лише на нього. Він написав, що йому лишилося їхати 10 хвилин.

Ми радіємо, з нетерпінням чекаємо і через незрозумілу причину він не в мережі. Ми писали йому, дзвонили, дуже переживали, оскільки їхати залишалося не багато, і як можна було пропасти. Ми не спали, сподіваючись, що хоч одне повідомлення дійде до нього.

Коли ми зустрілися, ми питали в нього, куди він зник, що сталося, на що він відмовився говорити. І то він приїхав на 3 години всього, він сказав, що йому зателефонували по роботі та сказали, що потрібна допомога, він одразу надів куртку та пішов. Ми писали йому постійно, питали, коли він приїде, але або ігнорував повідомлення, або починав говорити про інше. Так ми провели черговий Новий рік без нього.