Моїй мамі 70 років. Мені 45 років, заміжня, маю двох дітей — синові 6 років і доньці 8 місяців. Після того, як не стало тата мама жила в сім’ї старшої сестри, але за чотири роки їхні стосунки зіпсувалися.
Вони не сварилися, але мама не захотіла жити далі. Я і чоловік покликали її жити до нас під приводом того, що потрібна допомога з дитиною — я була в положенні, а чоловік працює, буде важко справлятися з дітьми.
У результаті ми прожили разом рік, і я вже не можу з мамою спілкуватися, вона мене дратує. Та й з її боку відчуваю образу.
Місяць тому мама поїхала від нас до сестри, можна сказати, що я її вижила. Звинувачую себе, що я погана дочка.
Постійно думаю про це і відчуваю докори совісті. Звичайно, я намагаюся виправдати себе, що насправді виявилося дуже складно жити разом.
Але я постійно думала про те, щоб мама спеціально поїхала до сестри. Спілкувалася з нею дуже холодно та роздратовано, тепер це згадую та дуже сумую.
Не знаю, як просити вибачення у мами. Адже вона також дратувалась від моєї присутності.
