Нас у сім’ї троє дітей. Старша сестра вже давно живе за кордоном і рідко не те, що приїздить, навіть рідко дзвонить мамі. Я живу в місті за 230 кілометрів від рідного селища, теж не часто виходить відвідати маму. Але все ж таки я раз на місяць стабільно відвідувала її і наймолодшу сестру, поки та жила з мамою.
Два роки тому сестра поїхала вчитися, і мати залишилася зовсім одна. Мамі 61 рік, ще не стара, але через те, що мало з ким спілкується, часто плаче, що вона нікому не потрібна. Батько пішов із сім’ї років 10 тому, відтоді його ніхто не бачив. Виходить, не лише покинув дружину, а й від нас дітей відмовився!
У мене навіть образа на нього вже пішла, тільки байдужість. З’явиться, не дай Боже, ніколи не прийму і не допоможу нічим. Але сподіваюся, що так ніколи його більше не побачу. Мама скаржиться мені. Старша сестра далеко і вона розуміє, що вона не приїде до неї жити.
Молодша вчиться і теж не планує повертатися в богом забуте, незатишне, брудне селище, де здебільшого п’ють чоловіки. Та й роботи нема тут. Мама часто натякає, що я самотня та могла б повернутися додому. Я незаміжня, але мені всього 38 років і що я робитиму в цьому селищі? Ні роботи, ні житла пристойного (мама живе в старій хатці). Я вже тисячу разів пропонувала забрати її до себе, але вона відмовляється, каже, що не звикне до великого і галасливого міста.
Зараз вона вже стала рідше мені говорити про свою самотність, але коли я приїжджаю до неї, бачу таку втому та тугу в її очах, що не можу більше це витримувати. Як вмовити маму переїхати до мене? Може, хтось дасть пораду.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…