Молодий фельдшер ледь не сів за грати через мажора, але доля підготувала йому інше

Матвій працював фельдшером майже шість років. За цей час надивився на таке, що й ворогові не забажаєш. Йому доводилося виїжджати на різні випадки й своєчасно надавати допомогу людям. Колись обходилося без летальних наслідків, але бували й чорні смуги. Хлопця це не лякало. Він завжди хотів стати лікарем та допомагати людям.

Виріс хлопчик в інтернаті. Туди його направила соціальна служба, оскільки старенька бабуся більше не могла займатися дитиною. Батька Матвій ніколи не бачив, а мама так і не спромоглася вирватися з лап зеленого змія. Дитина не розуміла, за що їй дісталися такі випробування. Але в Матвія не було іншого виходу, як жити далі.

Не можна сказати, що доля завжди була з Матвієм жорстокою. Він потрапив у справді хороший інтернат, де за дітьми ретельно стежили. Виховательки вчасно помітили, що хлопчик дуже розумний та допитливий. Жінки всіляко допомагали Матвієві не втратити бажання стати медиком. І у хлопця вийшло.

Жити, ясна річ, було важко. Після інтернату Матвій багато працював, щоб винаймати хоч якесь житло та готуватися до університету. Та й в університеті доводилося працювати, щоб нормально виглядати та хоч якось харчуватися. За весь цей час мати так і не згадала про хлопчика. Вона спромоглася лише витратити всі гроші, які залишилися після продажу квартири бабусі.

Шлях до роботи хірурга був довгим та тернистим. Через це хлопець і влаштувався на швидку. Як-не-як додаткові гроші та досвід.

Той вечір здався Матвієві надзвичайно напруженим і тихим. Молодий фельдшер відчував, що ніч буде важкою. За роки він бачив різне. Тільки тепер Матвій і сам мало не став винним.

Вночі справді трапилася моторошна аварія. Мажор влетів на шаленій швидкість у зупинку, де знаходилися люди. На місце аварії прибули кілька екіпажів невідкладної допомоги. Людей вантажили до машин і з сиренами та мигалками перевозили до найближчих лікарень.

Матвій надавав допомогу винуватцю аварії. На нього одразу накинувся розлючений натовп, але медику треба було накласти кілька пов’язок. Звідкілясь з’явилися батьки хлопця. Вони про щось швидко переговорили із поліцейськими, які прибули на місце ДТП. Батько мажора почав раптово репетувати, що бачив, як Матвій щось уколов його синові.

Матвій не міг повірити, що шалене звинувачення проти нього було зафіксовано. Як би хлопець не кричав, що то дикість, підкуплені поліцейські його не слухали. Юнакові було надзвичайно гірко, що життя простих людей завжди таке несправедливе. У відділенні поліції він попросив телефон, щоб здійснити дзвінок. Хлопець набрав виховательку, яка замінила йому маму, щоб просто поговорити.

За кілька годин у відділенні поліції стався якийсь шум. Матвій самотньо сидів у ізоляторі й все ще не міг повірити у те, що відбувається. Раптом до камери, де знаходився Матвій, підійшов чоловік, як виявилося, це був генерал. Він наказав відкрити камеру і заявив, що молодого фельдшера обмовили.

Матвій ошелешено дивився на статного чоловіка і ніяк не міг зрозуміти, чому він його рятує. З’ясувалося, що рятівник виріс у тому ж дитбудинку, що й Матвій. Він запевнив хлопця, що може допомогти за потреби, а розповіла йому про те, що сталося Валентина Миколаївна з інтернату.