Близько пів року тому я помітив охолодження у стосунках із дружиною. За цей час ми мали й нормальні періоди. Але в останній місяць трапилося різке погіршення, одного разу вона не ночувала вдома (сказала, що перебрала і залишилася у подруги – не виключаю цього). На мене не звертає уваги, дивиться, як через скло. Іноді може обійняти, іноді у нас буває близькість (але так собі).
На травневі свята ми були за містом, я випадково глянув у смартфон, а там листування з колегою, де часто пише, що нудьгує, «чому рідко заходиш», «мені з тобою спокійно і надійно». Він більш стриманий, показує фото сина, були також ніжні вітання зі святами та днем народження. Почалося все якраз пів року тому.
Вона першою почала розмову зі мною, при цьому говорячи, що нічого в них немає. Ми намагалися якось пережити свята — обіймалися, цілувалися, кохали одне одного.
В останній розмові дружина мені сказала, що любить його і дуже страждає. Вирішує вона цю проблему з психологом, але зі змінним успіхом (успіху я не помітив).
З її виходом працювати, наші відносини погіршилися. Я старший за дружину на 14 років, мені 62, деякі проблеми з близькістю є, але вирішуються фармакологією, а ось він молодший за неї.
Вадим, 62 роки
У сорок років сучасна жінка — це вже справжня коштовність. Вона дозріла, «упакована» за всіма…
— Ну от як таке може бути? — ледь не плакала Ганнуся. — Це ж…
— Я просто в розпачі, Оленко. Невже зовсім нічого не можна вдіяти? Ну, якось ту…
Марина стояла перед відкритим холодильником і намагалася втиснути контейнери з холодцем між лотками з яйцями…
— Триста сорок вісім гривень. Скинь мені на «Моно». Номер ти знаєш. Віктор постукав засмальцьованим…
— Добре, якби твоя мама сама приїхала! Так вона ж іще й брата-ледаря за собою…