Я досить чутлива людина, можливо, надмірно. Напевно, це від мами — вона дуже емоційна, недовірлива. В той самий час характер у мене чоловічий — у батька (я вмію брати на себе відповідальність, аналізувати ситуацію, зберігати спокій, мені властива впертість, нонконформізм).
Але переважно моїм вихованням займалася мама, причому надмірно виявляючи свою любов, турботу, придушуючи мою волю. Мені передалися від неї недовірливість і нервозність (крім того, мене довгий час «пресували» у школі та старшокласники, і вчителі).
Також мені дуже важко самому приймати рішення. Раніше мені навіть потрібно було щоразу отримувати схвалення мами. Важливо було почути її «так». Якщо ж вона говорила «ні», то для мене це був психологічний бар’єр, який дуже складно подолати.
І зараз у дорослому віці мені важко почати діяти самому. А коли мама починає щось радити, я дуже дратуюсь.
Водночас у мене проблеми зі спиною, які, напевно, теж діють на нервову систему, і нав’язливі думки (щось на зразок обсесивно-компульсивного розладу).
Грошей на психолога чи психоаналітика поки що немає. Дякую, сподіваюся знайти тут підказку.
Артем, 28 років
(Фото на обкладинці ілюстративне та не має жодного відношення до історіїї).
У тісній кімнатці пахло теплим молоком і дитячою присипкою, але з коридору все одно тягнуло…
— Павле! Ану виходь, паразите! Я знаю, що ти в неї! Виходь, кому кажу, бо…
— Ну от скажи мені, як так можна? Хіба ж у неї замість серця камінь?…
— Асю, ну хоч би на вихідні приїхала, чи що? Так я вже скучила за…
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…
— Куди преш, невігласе, повилазило чи що?! — пролунало так лунко, що аж касирки в…