Із подругою Надею 11 років просиділи за однією партою. Сварилися, мирилися, разом долали труднощі. Ділились думками, дівочими таємницями.
Після школи шляхи розійшлися, але зв’язок не губився. Я завжди була енергійною, бойовою, з активною життєвою позицією. Вибрала педагогічний інститут.
Надя пройшла балами до технічного вишу на бюджет. Без найкращої подруги на початку сесії Надя губилася серед молодих хлопців.
Однак невдовзі освоїлася. Ми довго розмовляли одна з одною після занять.
Я ділилася черговими перемогами, насичене студентське життя закрутило. На відміну від мене, подруга не любила виділятися.
Оскільки у групі дівчат було мало, хлопці допомагали їй із контрольними та заліками.
Надія легко отримала диплом.
Я тут відзначилася: у мене портфоліо заповнене грамотами та нагородами та диплом червоний. Почалося доросле життя.
Почала працювати у школі. Душа компанії стала улюбленою вчителькою.
Моя невгамовна натура розквітла, відчула рідну стихію. Все б добре, тільки життя, коли від зарплати до зарплати ледве дотягуєш, навряд чи комусь сподобається.
Згодом почала себе шкодувати. Хіба не варта кращого життя з моїми даними, здібностями?
Вирішила зламати долю. Викроїла час для автошколи, отримала права, купила в кредит машину. Коли з’явилася на автомобілі перед Надею, подруга в першу хвилину заніміла, але потім її захлеснула хвиля щастя за подругу.
За ці роки Надя влаштувалась секретарем в одній компанії, де працював начальником батько однокурсника. Акуратна, тиха дівчина сподобалася співробітникам. Робота добре оплачувалася.
Сіли в автомобіль і помчали до кафе. Цього дня все навколо віщувало майбутню зустріч.
За сусіднім столиком опинилися знайомі хлопці Наді за курсом. Розпочалася розмова.
Як буває між молодими, незабаром утворилися дві пари: Надя з Федіром та я зі Станіславом.
Все начебто почало налагоджуватися. Я була закохана в Стаса, але не вистачало часу зустрічатися з коханою людиною. Треба було виплачувати кредит, орендовану квартиру.
Працювала на півтори ставки та примудрялася займатися репетиторством. Класне керівництво займало весь час. Напередодні Нового року забігла до супермаркету, щоб купити подарунок, та побачила Стаса з гарною білявкою. Все.
На цьому все. Це було принизливо, огидно. Залишилися невеликі формальності.
Багато часу не знадобилося. Телефонний дзвінок і я залишилася сама.
З заціпеніння вивів вхідний дзвінок. Надя. Подруга радісно сказала, що Федір пропонує їй переїхати до нього.
Закохані люди насолоджуються своїм щастям і рідко помічають стан оточуючих. Надя без зупинки розповідала про Федіра, спільні плани, подарунки на роботі. Іноді питала: “А як у тебе справи?”.
Це було риторичне питання. Переповнена щастям подруга впивалася у його егоїстичному настрої.
Чому? Чому їй все так легко дісталося? Я відчула кричущу несправедливість по відношенню до себе та ще заздрість.
Як у Наді все добре виходить! Не докладаючи великих зусиль, подруга йде життям і весело.
А мені доводиться тяжко працювати, щоб залишатися на плаву. Але ж я краще за неї!
Душила образа, жалість до себе та заздрість. Роздратував голос єдиної подруги.
Сльози ринули з очей, коли почула слова, що Федір та Надя вирішили одружитися. Я розуміла, що неправа, але не могла впоратися з собою.
Згодом вся образа на невлаштоване життя попрямувала на подругу. Розумом добре розуміла всю абсурдність стану, але ніяк не могла перебороти почуття заздрості.
Хотіла порвати стосунки з подругою, але мене тягнуло до Надиного життя. Кожна радісна подія у молодій сім’ї приносила муки заздрощів, до яких згодом притерпілася.
Навіть чекала, щоб зробити собі болючіше.
Врятувало кохання.
Тільки новий роман із молодим викладачем допоміг позбутися нав’язливого порочного почуття заздрощів до близької подруги.
