Після закінчення медичного коледжу, влаштувалась, не відразу звичайно, на гарну роботу. Колектив нормальний, прийняли, як свою, з усіма одразу порозумілася.
Попрацювала з півроку, коли у нас звільнилося місце, дівчина пішла в декрет, і я одразу подумала про свою подругу Ольгу, яка опинилася в такому становищі, що згодна була на будь-яку роботу. Справа в тому, що вони з чоловіком нещодавно взяли кредит на машину, і все було нормально, обидва працювали та виплачували.
Залишилося зовсім небагато, коли її чоловік потрапив в аварію, сам ледве вцілів, довелося витратити чималу суму на лікування, але біда в тому, що він розбив чужу дорогу машину і має виплатити за неї гроші. Мало того, що своя не виплачена, то ще й це.
І подруга шукала, де б підробити хоч трохи. Довелося довго просити, бо на це місце вже хотіла влаштувати свою знайому наша старша медсестра. Вона була дуже незадоволена, але я пояснила їй ситуацію, в якій опинилася подруга, і вона заспокоїлася.
Не приховую, була задоволена собою, що зробила добру справу та й подругу було шкода. Але ніколи б не подумала, що шкодуватиму про це, і мені доведеться самій через неї шукати роботу.
Спочатку все було нормально, Оля була задоволена, що є заробіток. До того ж пацієнти за своїм бажанням часто дякували їй грошами.
Але згодом, щоб не втратити місце, вона почала доповідати начальству про все, що відбувається в колективі, і колеги стали, як не дивно, звинувачувати мене, а не її. Адже це я її привела до нас, і зрештою старша медсестра використала цей момент, щоб взяти на роботу свою знайому, що тоді через мене, знову я винна, не змогла.
І мені довелося піти. Було дуже прикро, я перестала спілкуватися з Ольгою, не могла зрозуміти, як можна бути такою невдячною.
Але нещодавно знайшла нову роботу, трохи заспокоїлася, навіть знайшла їй виправдання, але більше ніколи не повторюю такої помилки. Переконалася – добро карається.
Коли Наталя Петрівна набирала номер районної опіки, її пальці тремтіли й ковзали по екрану смартфона.…
Маргарита заповзято терла щіткою підлокітник старого дивана, намагаючись вивести невидиму пляму. Вона завжди хапалася за…
Вдихаючи на повні груди солоне, настояне на степових травах повітря, Денис стояв на дерев’яному ґанку…
Усе почалося з поїздки до свекрухи в гості. Спершу Марія не надала цьому жодного значення:…
— Біжимо, кажу, біжимо! Бо твої тітоньки зараз усе до рук приберуть, і оком не…
— Мамо, персики будеш? — Нащо ти взагалі їх притяг? — роздратовано відмахнулася Любов Петрівна.…