З чоловіком розлучилася три роки тому, залишилися вдвох із сином, якому два роки. Колишній чоловік уже одружився вдруге, а я ніяк не можу ні з ким познайомитись.
У мене багато знайомих і подруг, які розлучилися пізніше за мене, але вже вийшли вдруге заміж, у деяких навіть з’явились діти. Я приваблива, струнка, без шкідливих звичок, чоловіки мені приділяють увагу і роблять компліменти, але далі справа не йде.
Знайомляться переважно одружені і пропонують роль коханки, деякі навіть обіцяють забезпечити матеріально, але мені потрібна людина не на час, а для спільного життя і батько для сина, нехай не рідний, але все ж таки батько. Дуже хвилююся, що дитина росте без чоловічого виховання.
Моя тітка, наприклад, після розлучення так і не вийшла заміж, вже й дочка виросла, і онуки є, а вона все одно сама. Мама каже, щоб я не поспішала виходити вдруге заміж, щоб не помилитися, подруга сказала: «Користуйся своєю свободою, а кохання прийде, коли його не чекаєш».
Я це й сама розумію, але набридла самота. Та ще колишній чоловік, якось прийшовши до сина, сказав: «Ну що, так і не знайшла краще за мене».
Мені було дуже прикро і боляче, і після того, як він пішов, я проплакала цілий вечір. Нещодавно в гостях познайомилася з чоловіком, він теж розлучений, мені сподобався одразу.
Почали зустрічатися, з’їздили навіть відпочили разом, але він сказав, що не готовий поки що одружитися. Запропонував спілкуватися, краще дізнатися одне про одного, але я боюся, що він просто проводить час зі мною, а серйозні стосунки йому не потрібні.
Відчув свободу після розлучення, та й те, що в мене дитина його зупиняє, має двох дітей від першого шлюбу. Може, я й справді кваплю події?
Дев’ятнадцять років… Це той небезпечний і прекрасний вік, коли море по коліна, а любов здається…
Той проклятий чемодан на коліщатках знову виповз із шафи. Поважний кіт Мартин чудово знав: якщо…
— Сидиш там по своїх заробітках, копійку до копійки складаєш, а тут твій рідний син…
— Ритко, ти чула? Твій Васько з міста молоду жінку привіз! Таку кралю, зовсім дівча!…
Крутишся собі роками в одному ритмі, дім — робота, робота — дім, і здається, що…
— Вона що, остаточно з глузду з’їхала? — крізь сміх обурювалася подруга, яка завітала на…