Моєї мами немає вже 2 роки. Сьогодні День народження вітчима, і вона саме сьогодні мені наснилася. Мама без кінця обіймала і цілувала мене, наче боялася, що я зараз прокинусь і знову зникну!
За її життя ми з мамою були не просто мати і дочка, нас об’єднувала і досі об’єднує якийсь незримий духовний зв’язок. Навіть після того, як її не стало мене не залишає почуття, що вона поряд зі мною завжди, і навіть ще ближче, ніж раніше.
Це важко пояснити словами, це можна лише відчувати серцем, душею. Уві сні мама посміхалася, ласкаво обіймаючи та цілуючи мої руки.
Але коли я запитала, чи любить вона мене, вона відповіла тихо, ледве чутно, і з якимось сумом у голосі: «Так». А я дурна, забувши, що мами вже немає і це всього лише сон, сказала мамі: «Ні, ти по-іншому мені це скажи, щоб потім, через багато років, я згадала цю розмову».
Але мама мовчала. І поступово вона почала зникати! І тільки тут до мене дійшло, що я сплю та бачу сон. Я прокинулася з відчуттям внутрішнього тепла та спокою, ніби реально мене відвідала моя кохана, моя найкраща у світі МАМА.
— Асю, ну хоч би на вихідні приїхала, чи що? Так я вже скучила за…
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…
— Куди преш, невігласе, повилазило чи що?! — пролунало так лунко, що аж касирки в…
Той вечір починався як сотні інших. На плиті млів свіжий борщ, за стіною щось весело…
— Ти б, Демко, чоловіка свого хоч раз як годиться зустріла… — слова матері пролунали…
Коли багато років безупинно тягнеш на собі віз сімейних обов'язків, одного разу просто сідаєш на…