Мої двері в офісі завжди були відчинені. Думала, раптом хтось зазирне, і хоч би привітатись захоче

Три роки тому я отримала чудову роботу з гарною зарплатнею та можливостями особистого зростання. Все добре, але є колеги, які однозначно не хочуть мене приймати.

Мене просто ігнорують. Це прикро і я не розумію, за що!

Особливо одна колега налаштована дуже вороже до мене. І навіть на початку, коли ще був випробувальний термін, вона кричала, що мені по роботі розповідати нічого не буде.

Я не можу зрозуміти, що я не так зробила і за що мене так ненавидять? Так, я не народилася в столиці і не зовсім правильно говорю мовою, іноді проскакують слова з села.

Але я все одно змогла вивчитися і досягти гарної посади своєю працею. Я завжди намагаюся бути гарною колегою і насамперед людиною.

Мені дуже не вистачає спілкування у команді. Почуття, що я біла ворона.

Намагаюся сама йти назустріч, але бачу, що це гра в одні ворота. Принижуватись більше не буду.

І, як далі бути, теж не знаю. Не знаю, як навчитися контролювати себе і не піддаватися емоціям.

Мої двері в офісі завжди були відчинені. Думала, раптом хтось зазирне, і хоч би привітатись захоче.

Але мої очікування не справдилися. Зважилася написати сповідь та вилити свій біль.

You cannot copy content of this page