Мої тесть і теща жили своєю сім’єю і все, до чого вони звикли, вважалося обов’язковим для всіх, у тому числі й для мене, будь-яка дрібниця, що не відповідає їх способу життя, сприймалася ними як загроза їхньому існуванню, скандали були щоденними і закінчилися лише тоді, коли ми з дружиною відокремилися, зробивши другий вихід із дому

Коли я одружився, я навіть не уявляв, що можуть бути якісь питання у взаєминах з тещею та тестем. Все мені уявлялося у рожевому світлі. Але все вийшло інакше, набагато гірше, ніж я міг собі навіть уявити.

Мої тесть і теща жили своєю сім’єю і все, до чого вони звикли, вважалося обов’язковим для всіх, у тому числі й для мене. Будь-яка дрібниця, що не відповідає їх способу життя, сприймалася ними як загроза їхньому існуванню. Скандали були щоденними і закінчилися лише тоді, коли ми з дружиною відокремилися, зробивши другий вихід із дому.

Прошой якийсь час, а я вже одружений 31 рік, можу дати тільки пораду всім чоловікам, які збираються жити з батьками, особливо дружини, не робіть так. Це може зруйнувати не лише сім’ю, а й життя. Колись мені батько казав, що, перш ніж одружитися, треба подумати про те, куди ти приведеш дружину, але я послухав дружину, а не його. Вона казала, що будинок великий, вона одна в батьків, який сенс платити за оренду.

Після того, як почалися конфлікти, закиди, що я цей будинок не будував, не вкладав гроші, я сказав дружині, що або ми переїжджаємо, або розлучаємося. Але зараз дізнався, що вона чекає дитину. Залишився, вирішивши, що після народження дитини шукатимемо житло.

Але коли народився онук, тесть і теща стихли, боялися, що відвеземо онука. За цей час я вже збудував літню кухню, лазню, робив ремонт, кидати було шкода. Потім народився другий син, і я зрозумів, що нікуди ми звідси не поїдемо і треба якось миритися.

Дружина вийшла на роботу, було зручно, діти з дідом і бабкою, все ж таки краще, ніж садок. Так і минули роки. Зараз я дуже шкодую, що так прожив, увесь час, як у чужому домі, де ти ні на що не маєш права. З роками я просто припинив звертати увагу на батьків дружини, навчився їх ігнорувати.

Натомість купили із дружиною для синів свої квартири, щоб не жили у чужих людей, як я. Що далі, то рідніший. Зараз теща вже намагається догодити, але для мене вона така і залишилася чужою склочною людиною. Я просто її ігнорую, тим більше, що в будинку добудували дві кімнати і зробили окремий вихід.

Тесть часто приходить посидіти, поговорити, але я посилаюсь на зайнятість. Мені з ним нема про що говорити, хіба що згадати, як вони гнобили мене всі ці роки, розуміючи, що я не кину сім’ю.