У мого чоловіка є дитина від першого шлюбу. Я ніяк не можу змиритися з цим. Мене постійно мучать думки, що він був щасливий у тому шлюбі, навіть дитина з’явилася.
Ми нещодавно почали жити в будинку у його батьків і постійно розмови про цього хлопчика. Також тут багато фотографій із минулого чоловіка.
Свекруха їх не прибирає, тому що вони їй подобаються. До того ж вони добре спілкуються із його колишньою дружиною.
І буває, просять заїхати на чай, вона поки що, слава Боже, відмовляється. А ще цього хлопчика дуже часто привозять, і він скрізь бігає, причому всі щасливі крім мене.
Чоловік під час його приїзду спілкується лише з ним. Нещодавно у нас з’явилося спільне маля. Чоловік казав, що з появою своєї дитини я буду любити й його сина від першого шлюбу.
Але такого не сталося. Навпаки, я ще гірше почала ставитися до хлопчика. Мені він постійно нагадує про те, що чоловік мав стосунки, сім’ю.
У нас не офіційний шлюб, і мене це дуже турбує. Я говорила з чоловіком, він відповідає, що після першого невдалого шлюбу не готовий до другого, але це поки що потрібен час, що він не покине дитину, і завжди буде спілкуватися з колишньою дружиною, бо вона мати, а він батько.
Ще додав, що незважаючи на все це він зі мною. Але мене це не влаштовує. Я постійно нервую настільки, що я не бачу вже майбутнього з чоловіком.
Адже ця ситуація завжди буде. Щоденні дзвінки колишньої дружини, приїзди хлопчика. Розмови про нього та минуле чоловіка.
Як висловився свекор я ніхто, та хоч дружина була. Мене це дуже ображає.
Чоловік теж буває, то назве мене ім’ям колишньої дружини, то на свята дарує їй подарунки, тому що добре до неї ставиться, як каже.
Допоможіть, ревнощі до неї та хлопчика мене дуже турбують. Я не знаю, як самостійно з цим впоратися.
Двадцять років тому, коли над селом Спасівка стояла густа серпнева спека, а повітря густо пахло…
— Ганнусю... а чого це в тебе чоловік такий похмурий? — ледь чутно спитала я,…
Якось зібралися ми з коліжанками дитинства — давнім дівочим товариством, четверо нас. Усі вже на…
Ганнуся замолоду була такою, що хоч з лиця воду пий. Висока, ставна, коса русява аж…
— Мамо, ну ти що, справді не розумієш? Не можу я в такому вигляді на…
Мені 60 років. І я вперше за багато літ зважилася кудись поїхати не у справах,…