Нещодавно у свекрухи стався інсульт, їй 61 рік, не стара ще. Але вона не ходить та не розмовляє. Відвідуємо щодня. Поліпшення є, але до кінця вона ще не відновилася. У зв’язку з цим чоловік вирішив поселити її у нас вдома.
У нас власний будинок. Хоче зробити їй окрему кімнату. Не сказати, щоб я зовсім проти, але я запропонувала йому найняти доглядальницю з проживанням у неї в квартирі. Але він категорично проти. Каже, що вона не житиме з чужою людиною. Або що взагалі їй займатися доглядальниця не буде.
Я пояснюю йому, що не готова взяти на себе догляд за хворою людиною. Він пропонує доглядальницю, яка буде доглядати. Але ж це те саме, що пропонувала я.
Сварилися сьогодні майже до розлучення. Хіба я не права? Я не пропоную кинути її напризволяще, я пропоную хороший догляд. Але чоловіка це не влаштовує. Ми прожили разом із свекрухою майже 12 років. І лише 2 місяці тому переїхали у свій будинок.
Аліна забігла до супермаркету вже пізно ввечері, повертаючись із роботи. Хотіла взяти лише пакет молока,…
— Ну все, тепер можна й про поповнення думати. Андрій підійшов ззаду, по-господарськи обійняв її…
Моя кава давно схолола, вкрившись темною, гіркуватою плівкою. У кухні стояла така дзвінка тиша, що…
«Приїжджай, Ганнусю! Негайно! Я дуже чекаю! Ти маєш знати правду». Цей коротенький, написаний ніби поспіхом…
Я тримала чашку чаю обома руками. Звичка ще з дитинства, батькова. Тато завжди пив чай…
Братові Грицю стукнуло шістдесят п’ять. Зібралися в нього вдома чималим гуртом — чоловік п'ятнадцять: діти,…