Нещодавно у свекрухи стався інсульт, їй 61 рік, не стара ще. Але вона не ходить та не розмовляє. Відвідуємо щодня. Поліпшення є, але до кінця вона ще не відновилася. У зв’язку з цим чоловік вирішив поселити її у нас вдома.
У нас власний будинок. Хоче зробити їй окрему кімнату. Не сказати, щоб я зовсім проти, але я запропонувала йому найняти доглядальницю з проживанням у неї в квартирі. Але він категорично проти. Каже, що вона не житиме з чужою людиною. Або що взагалі їй займатися доглядальниця не буде.
Я пояснюю йому, що не готова взяти на себе догляд за хворою людиною. Він пропонує доглядальницю, яка буде доглядати. Але ж це те саме, що пропонувала я.
Сварилися сьогодні майже до розлучення. Хіба я не права? Я не пропоную кинути її напризволяще, я пропоную хороший догляд. Але чоловіка це не влаштовує. Ми прожили разом із свекрухою майже 12 років. І лише 2 місяці тому переїхали у свій будинок.
— Мамо, Богдан з нами їхати не хоче. На кухні пахло печеною картопелько з свіжим…
У тісній кімнатці пахло теплим молоком і дитячою присипкою, але з коридору все одно тягнуло…
— Павле! Ану виходь, паразите! Я знаю, що ти в неї! Виходь, кому кажу, бо…
— Ну от скажи мені, як так можна? Хіба ж у неї замість серця камінь?…
— Асю, ну хоч би на вихідні приїхала, чи що? Так я вже скучила за…
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…