Ми з чоловіком одружені 9 років, спільні діти, чоловік старший за мене на 18 років. Мені 35 років, йому відповідно 53 роки. З чоловіком нормальні стосунки, буває, сваримося, як і всі люди, але здебільшого живемо кохаючи одне одного.
Останнім часом, два роки тому, чоловік працює по одному новому напрямку, в компанії він керівник і займається одним важливим проектом. Два роки він працює спільно з великим менеджером іншої компанії, спільним проектом, з жінкою. Ольга (ця жінка) одружена, мій чоловік знає її чоловіка знову-таки по роботі.
Ольга менше заробляє, ніж мій чоловік та регалії набагато нижчі. Тим не менше, одного разу я побачила листування чоловіка з нею, і в цьому листуванні дуже часто проскакує, що вона скаржиться на якісь домашні справи, скажімо досить дивно.
Наприклад: «уявляєте, я захворіла, те й те…». Листування у величезному смс з подробицями хвороби. Чоловік відповідає досить шанобливо, мовляв, одужуйте, запитує якісь подробиці, але все це мені здається дивним.
Часто буває, що чоловік їздить у відрядження в різні країни, і вона починає написувати: «Будь ласка, Павле, привезіть, якщо можете для мене такі ліки, вітамінки з Європи, або косметичні засоби…».
Ну, загалом, якось вже зовсім нахабнівши. Мені, як дружині, це неприємно, зовсім. Я не проти їхнього листування, але з робочих тем, а тут якось незрозуміло для чого обговорення всього стороннього. Вона має чоловіка, нехай і просить його, скаржиться йому.
Якось ми з чоловіком їхали на дачу, і машина застрягла в кучугурі, і ми простояли 5 годин у лісі. Наступного дня побачила, що колега йому пише: «Павло, всі кажуть, що Ви вчора застрягли, поломка машини? Невже?». Я не розумію постійного спілкування в такому дусі.
А два дні тому чоловік поїхав у відрядження і напередодні смс – «Павле, можна Вам надіслати фото, що мені потрібно купити?». Найцікавіше, не розумію чоловіка, навіщо він дозволяє це все? Порадьте, шановні, читачі сайту, як до цього ставитись.
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…