Я живу з дівчиною 4 місяці, зустрічаємось пів року. Познайомились ми на роботі, вона була моєю начальницею. На той момент вона зустрічалася зі своїм хлопцем, з яким вони вже чотири роки разом і мають спільну дворічну дитину. На роботі ми часто переглядалися і не більше, вона старша за мене на рік, плюс начальниця, тому я ні на що не розраховував.
Все почалося на корпоративні, ми неабияк випили і вона затягла мене на повільний танець, ми почали одне одного обіймати і мало не цілуватися. Після танцю я запропонував їй піти, ми вийшли, почалися бурхливі поцілунки, ми зайшли в кафе, зійшлися на тому, що прокинемося вранці, а там побачимо, що буде.
Я прокинувся вранці і зрозумів, що я хочу бути з нею. Почав її добиватися, сказав, що заберу її в нього (він, до речі, також мій колега). В результаті місяць ми бачилися потай і вона пішла від нього. Пішла тому, що втомилася від нього, йому 28 років, а цілей у житті немає жодних, а вона виконувала 80% усіх справ у сім’ї.
Вона винайняла квартиру і почала жити з дитиною, я почав часто бувати у неї. Все було дуже круто щоденна близькість, пристрасть та інше, але стосунки ми приховували. Ну, ось пару місяців тому все розкрилося (вона цього не хотіла, але так вийшло).
Живемо вже 4 місяці разом, я переїхав до неї. І ось протягом усього часу вони спілкуються з колишнім, він постійно ниє, що кохає її, переконує її в тому, що вона кохає його. Останні півтора місяці вона стала прохолодною, близькості стало менше, до разу на тиждень. Постійно вона у справах з дитиною, у роботі, у побутових проблемах.
Я подумав, що їй не вистачає часу і все і взяв половину обов’язків на себе в прямому розумінні, а вона так само знаходить причини, що втомилася та інше. Спробував з нею поговорити, що де я займаю місце у твоєму житті, де там пристрасть та кохання, вона сказала, що все виправить.
У результаті вона постійно спілкується зі своїм колишнім, він її ображає, а вона терпить нібито заради сина. Я йому настукав разок, а він все одно продовжує, та й вона терпить, він пише, що любить і тужить. А нещодавно вони ходили з дитиною до поліклініки, і він помітив, що я написав їй, що її люблю.
Потім вона прийшла додому, він поставив їй запитання, чи любить вона мене. Я змусив її сказати, що вона любить мене, вона вкрай цього не хотіла, виправдовуючись, що не хоче робити йому боляче. До речі, до дитини вона мене не підпускає, у плані побуту та виховання.
Каже, що батько в нього є і тільки він займатиметься його вихованням, один раз він назвав мене татом, її це дуже розлютило. Постійно це їхнє спілкування, він через дитину просто маніпулює їй, а вона піддається, нібито боїться зіпсувати з ним ставлення, хоче, щоб батько був у сина.
Хоча я завжди їй говорю, що прийму його як свого. Загалом, не розумію, що відбувається, почуваюся третім зайвим тут. Хоча вона мені твердить, що любить мене дуже сильно, але в пріоритеті у неї дитина. Каже, що до колишнього в неї немає почуттів, але я щось бачу тут не так. Я розумію, що сам зруйнував їхню родину і вліз туди. Але що не зробиш, якщо закохуєшся, якщо це взаємно. Що робити, і як вчинити у цій історії.
Буває ж таке: живе собі чоловік, горя не знає, аж тут як сніг на голову…
Своє п’ятдесятиріччя я скасувала ще в лютому. От просто взяла й викреслила всі ці гучні…
— Оленко, сонечко ти моє, на тебе одну вся надія… Голос колишньої свекрухи лився з…
Дві сумки стояли посеред прихожої так само впевнено, як чужі правила. Великі, туго набиті, ще…
Вона ще вірила, що світом править добро. Що заміж виходять із любові. Що в білому…
Іноді біда не стукає. Вона заходить у твоє життя в піщаних кросівках і каже, що…