Мені 28 років, живемо з чоловіком уже чотири роки разом, ось-ось чекаємо нашого первістка, вже зовсім скорит. Я у декреті, чоловік один працює.
Маю проблеми з моїми батьками. Ми з чоловіком живемо окремо, гроші намагаємося ні в кого не позичати, тільки в крайньому випадку.
Моя мати 15 років не працювала, сиділа вдома. Батько то працює 4 місяці, то півроку вдома сидить, до речі, батькові 50 років, матері 48 років.
І ось проблема в тому, що він, не маючи постійної, а то взагалі ніякої роботи постійно займає у нас гроші: то три тисячі гривень, то чотири тисячі, а потім не віддає. Рік тому зайняв 18 тисяч гривень, досі чекаємо.
Ви спитаєте на що ж він займає ці гроші? На запчастини для машини, на нову гуму і т.д.
Причому він займає так, що мати не знає, і це не тільки у нас, я вже акуратно про 18 тис. нагадувала кілька разів, мовляв, гроші зараз потрібні, але він лише годує сніданками. А нещодавно вирішив у нас знову зайняти 26 тис гривень, тому що йому раптом захотілося купити мотоцикл та магнітофон, а йому не вистачає.
Я відмовила, сказавши, що таких грошей ми не маємо, тоді він намагався вмовити мене взяти кредит для нього на ці потреби, я сказала, що я в декреті і тому мені його ніхто не дасть, загалом, ледь перевела тему.
Я люблю своїх батьків, не видаю його матері, щоб не було у них сварок через це. Не хочу псувати стосунки, але й ці нескінченні «дай» без віддачі мене сильно напружують. Порадьте, як бути?
