Ми з сестрою з дитинства звикли, що у батьків невеликі зарплати та грошей завжди не вистачало. Сестрі, як старшій, купували новий одяг, а мені здебільшого доводилося доношувати її речі.
З цієї ж причини ми з нею і не здобули вищої освіти, Вікторія навчалася в коледжі, а я після школи просто пішла працювати.
Хотілося заробляти на себе і не залежати від батьків, і мріяла, що з часом, коли назбираю трохи грошей, вчитимуся заочно.
Сестра вийшла заміж, як у нас у сім’ї вважали вдало, адже її чоловік мав свій бізнес.
Був період, коли вони навіть жили за кордоном, і Вікторія підтримувала батьків матеріально, надсилала речі і мені. Але нещодавно вони повернулися, і сестра відразу ж почала допомагати мені і влаштовувати моє життя.
Вона знала, що я зі своїм хлопцем живу на орендованій квартирі і приїхала до нас у гості з пакетами з подарунками. Я була дуже рада її бачити, але було ніяково від її щедрості.
Я сказала, що ми вдвох нормально заробляємо, і не потрібно витрачати на нас гроші, адже вона має свою сім’ю. Але сестра лише посміялася з мене, сказавши, що вистачить того, що мені в дитинстві діставалися лише її старі сукні, тепер вона не дозволить мені так жити.
Я заперечувала, хотіла відмовитись від її допомоги, але боялася її образити. Я розумію, що вона від щирого серця це робить, але не хочу ні від кого залежати, та й гроші заробляє її чоловік, а не вона.
Коли я сказала, що виходжу заміж, Вікторія зраділа і відразу запропонувала поїхати після весілля разом відпочити, я сказала, що ми не можемо собі цього дозволити. «Нісенітниця, зате ми можемо, і значить поїдемо. Це вам наш весільний подарунок».
Я намагалася відмовитись, але її підтримали батьки, сказавши, що ми сестри і по-іншому просто бути не може. Мене розлютило, що мій майбутній чоловік теж так думає, а я думаю, що йому потрібно не розраховувати на допомогу моєї сестри, а прагнути заробляти для своєї сім’ї.
Так ми й не домовилися, кожен лишився при своїй думці. Я не можу прийняти такий дорогий подарунок.
