Ми зі своїм чоловіком цілком щасливі, весь вільний час присвячуємо одне одному, їздимо, куди хочемо, а не туди, де було б краще дітям. Спокійно, будь-коли ходимо до театру, ресторану, парку, не ламаючи голову про те, з ким би залишити дитину

Зустріла подругу, розповідає, що її шлюб тріщить по швах. А все через те, що вони не мають дітей.

Не те щоб чоловік так любив дітей, просто у всіх їх знайомих є по дві, а то й три дитини, а він не має спадкоємця. Ще й батьки з обох боків «тиснуть».

Подробиці у подруги не питала. Вона лише сказала, що перепробували усі методи лікування, але результату немає.

Про усиновлення мови не йдеться. Її чоловік категорично не хоче виховувати чужу дитину.

Для мене це спірне питання. Не знаю, хто це вигадав все.

Ми зі своїм чоловіком цілком щасливі, весь вільний час присвячуємо одне одному, їздимо, куди хочемо, а не туди, де було б краще дітям. Спокійно, будь-коли ходимо до театру, ресторану, парку, не ламаючи голову про те, з ким би залишити дитину.

Удома у нас завжди порядок, ми купуємо все, що хочемо, ні в чому собі не відмовляємо. Ночами висипаємось і повністю отримуємо задоволення від життя.

І, до речі, зовсім не думаємо розлучатися, а онуків моїй мамі народила сестра. Тому батьки на мене не тиснуть.

Я вважаю, що шлюб може було щасливим й без дітей. Особливо, коли чоловіку та жінці дуже добре наодинці.