Миколай давно зраджує своїй дружині та нічого поганого в цьому не бачить, тому що щиро кохає її. З коханкою ж у нього стосунки зовсім іншого штибу, тільки їй не подобається, що Микола мало приділяє їй уваги.
Дружина Миколи найсвітліша людина й за весь час спільного життя жодного разу ні в чому не дорікнула своєму невірному чоловікові. У свою чергу Наталка почала вимагати від нього, щоб той пішов із сім’ї, але він нещодавно став батьком й не збирався цього робити.
Дійшло до того, що коханка Миколи почала погрожувати, що розповість про все Тані. Чоловік був упевнений, що має на коханку управу, адже влаштував її на роботу до компанії свого брата.
Минув десь місяць, і Наташа заспокоїлася. Одного разу Микола ледь не потрапив у дуже незручну ситуацію. Це була річниця весілля. Він замовив столик у ресторані та купив дружині дорогі сережки. Коли Таня сіла навпроти, чоловік помітив у неї на шиї кулон. Такий самий, як той, що він подарував коханці.
Таня розповіла, що близько тижня тому познайомилася з чудовою жінкою та потоваришувала з нею, саме вона позичила свій кулон на честь свята. Миколу кинуло в холодний піт.
Кулон, що висів на шиї у Тані, ідеально підходив сережкам, адже це був один набір. Микола хотів порадувати своїх жінок, тому вирішив, що непогана ідея, якщо одна носитиме кулон, а інша – сережки. Того вечора чоловік так нічого й не подарував своїй дружині.
Наступного дня він прийшов до коханки, щоб з’ясувати стосунки. Наталка нагадала, що Микола не забороняв їй знайомитися та дружити з Танею, яка виявилася прекрасною жінкою.
Це розлютило чоловіка ще більше, але як викрутитись із ситуації він не знав. Водночас Таня ще більше потоваришувала з Наталкою й навіть хотіла запросити її на вечерю.
Я вважаю, що мені неймовірно пощастило: я встигла випурхнути на пенсію ще в п’ятдесят п’ять.…
Розходилися Ілля з Ніною так, що стіни дрижали. Прожили разом майже тридцять років, двох доньок…
Двадцять років тому, коли над селом Спасівка стояла густа серпнева спека, а повітря густо пахло…
— Ганнусю... а чого це в тебе чоловік такий похмурий? — ледь чутно спитала я,…
Якось зібралися ми з коліжанками дитинства — давнім дівочим товариством, четверо нас. Усі вже на…
Ганнуся замолоду була такою, що хоч з лиця воду пий. Висока, ставна, коса русява аж…