Я зустрічаюся з чоловіком, він старший на 13 років. У нас все чудово, коли ми разом ми просто насолоджуємось одне одним, він говорить дуже красиві слова, я почуваюся королевою з ним.
Але тиждень тому я на Микиту образилася, що він не писав довго, не дзвонив мені три дні. Він каже, що все добре, що я накручую себе, просто на роботі завал.
Ми працюємо в одному офісі та часто бачимо одне одного. І ось уже тиждень від нього ні слуху, ні духу, я знаю, що зараз у нього на роботі дуже багато справ, там начальство змінилося.
Але я не розумію, невже немає часу мені написати, знає ж, що мені прикро. А може йому просто байдуже? Бо таке вже було, і я йому казала, що мені це не приємно.
Я дуже хочу йому написати, стримуюсь, але терплю, бо вважаю, що я йому нав’язуюсь, якщо він мовчить, тоді й я мочу. Що робити?
Просто якщо я йому набридла, можна ж чесно сказати і я б вже не думала що та як. Він постійно запевняє, що без мене не може, а потім так пропадає.
Мене це дуже напружує, я постійно думає про те, а що буде, коли наші відносини зайдуть трохи далі? Тоді він також буде вважати нормою просто пропасти на кілька днів?
