Минулого року у моєї колеги по роботі захворів син, їм знадобилася термінова операція за кордоном, вона кинулася збирати гроші, де тільки можна, навіть в інтернеті організувала збір

Минулого року у моєї колеги по роботі захворів син, їм знадобилася термінова операція за кордоном. Вона кинулася збирати гроші, де тільки можна, навіть в інтернеті організувала збір.

Я цього хлопця особисто не знаю, але перейнялася цією історією та перерахувала йому досить велику суму, яку збирала на ремонт. У результаті операцію зробили і все тепер добре, але в мене на душі залишився неприємний осад.

Справа в тому, що я з цієї роботи звільнилася і спілкуватися з колегою ми перестали. Так, іноді зідзвонюємося у свята, але навіть не зустрічаємося, як раніше. А нещодавно у мене був день народження, то вона мене навіть не привітала.

Мені так стало неприємно! Невже я не заслужила кількох теплих слів на свою адресу? Коли їй гроші були потрібні, присягалася у вічній дружбі і мало руки не цілувала, а зараз і думати про мене забула.

Чесно кажучи, вже й грошей цих шкода. Мені вони не так легко дістаються, сиджу тепер із дірявими трубами, які будь-якої миті можуть прорвати і затопити сусідів. Хлопцю, звичайно, бажаю здоров’я, але ж і він міг зателефонувати та привітати людину, яка допомогла йому у скрутну хвилину.

У 27 років вже не хлопчик, щоб не розуміти таких елементарних речей. Мама мені каже, що грішно так думати, і Бог цим людям суддя. А мені все одно прикро і більше таких широких вчинків не хочеться робити. Пам’ятаю, як на душі було легко та радісно, що я змогла допомогти людині. А зараз ходжу, як у воду опущена, і ніяк не можу відпустити цю ситуацію.