Я впевнена, що кохання не триває все життя, навіть якщо чоловік і жінка прожили разом до самої старості. Їх пов’язує звичка, діти, нажите майно, яке не хочеться ділити, або, можливо, якісь спільні інтереси та захоплення.
Але кохання не триває довго. Я зробила такий висновок не лише з власного життя, а й із сімейних стосунків своїх подруг та знайомих.
На роботі ми завжди по-доброму заздрили Наталі, що в неї чоловік такий уважний і кохає її. І на роботу підвозить, і з роботи забирає, за покупками також завжди разом.
Вона мовчала і трохи посміхалася, слухаючи нас. Але одного разу, коли кожна з нас скаржилася на чоловіка, і казали, що добре хоч комусь пощастило вдало вийти заміж, Наталя мовчки розстебнула кофтинку і показала синці.
Ми не могли повірити, що такий зразковий люблячий чоловік міг образити. Виявилося, що він страшенно ревнивий і це пояснювало те, що вони постійно разом.
Він не давав їй кроку ступити одній. Після роботи вдома завжди допитував, де була та з ким спілкувалася.
Навіть після подарованих на 8 березня на роботі квітів допит влаштував. Колектив у нас жіночий і ревнувати її просто нема до кого, але він все одно знаходив для цього привід.
На наше запитання, чому вона не розлучилася з ним досі, вона сказала, що облаштована квартира, вже майже добудована дача, як це ділити. Тим більше, що до дітей він ставиться добре.
Та й її любить, дарує подарунки, допомагає по дому. У моєї подруги чоловік щовихідних їздить на рибалку з друзями, відпочивати після робочого тижня.
Вона вихідні проводить на кухні, з дітьми та уроками, за пранням та прибиранням. До його приїзду обов’язково, щоби все було зроблено, бо він не любить, коли при ньому вона зайнята.
Я не хочу сказати, що всі чоловіки погані. Просто я не зустрічала людей, які прожили понад двадцять років та зберегли кохання.
Зовні все нормально, а кожен має свої проблеми. Хтось терпить через дітей, хтось через гроші та майно.
Комусь заважає громадська думка розлучитися та розпочати нове життя. І ми всі заручники обставин, і чоловіки з нами, і ми з ними.
