Прочитала тут історію про дитину чоловіка від першого шлюбу і хочу розповісти свою, у чомусь схожу. У мене вже минуло 16 років, як я заміжня з чоловіком, з першим не дуже вдалим досвідом співжиття (у нього був громадянський шлюб, залишилася дитина).
Я теж поки була молода, по дурості була сповнена сил і прагнень спілкуватися з тією дитиною, порозумітися. Це непогано виходило рівно пів року.
А потім у навалилося кілька причин: спочатку хлопчик, коли його мати почала лаяти за щось, відповів, що хоче піти до тата зі мною жити. І вона влаштувала грандіозний скандал із цього приводу.
По-друге, я вже чекала дитину, і якось цей хлопчик, з яким ми читали книжку, повернувся до мене ні з того, ні з цього, і зубами схопив шматок моєї футболки з живота і вирвав зі злістю величезний шматок. Я стрималася, тільки покликала батька і сказала, щоби його ноги в мене в будинку більше не було.
На той момент хлопцеві було трохи більше 3 років. Потім його матуся дізналася, де я живу, і почався театр — як тільки чоловік приїжджав з роботи — вони з дитиною стоять біля дверей і стукають, ниють, щоб він повертався додому.
Я коли відчиняла двері вона швидко впихала сина в квартиру зі словами забирай тата додому. Я просто не уявляю, щоб я так принижувалась, та ще й принижувала свою дитину.
Дзвінки по телефону нескінченні, то приїжджай, треба спати вкласти, то відведи в садок зранку (хоча вона не працювала) і купа прохань для себе і сина.
Усі такі розмови закінчували скандалами. Коли ми тільки зійшлися з чоловіком, колишня дружина погрожувала, що сховає сина, відвезе, ніколи не дасть зустрітися, що знайде іншого тата.
А життя показало, що нікуди вона не поїхала, нікому так і не знадобилася, як дружина. Щоправда, коли в неї хтось з’являвся — синочок неодмінно казав чоловікові, що має нового тата.
Ось уже синові понад 18 років. У нас із чоловіком 2 спільних дітей. Колишня дружина із синочком так і не прилаштувалася ні до кого, принципово не з’їжджає від моєї свекрухи (там прописаний їхній син, хоча мої діти там також прописані).
А я нічого не хочу чути ні про свекруху, яка колишню невістку то ненавидить, то шкодує, то обожнює. Слава Богу, у чоловіка вистачило мізків залишити минуле у минулому.
Нещодавно по дарчій переписала все майно, яке у великій кількості накопичилося за багато років, на себе. Нехай там висиджують, вичікують чогось. Дістанеться мінімум.
Якби я відмотала своє життя назад, ніколи б не зійшлася з причіпним чоловіком. Все має бути рівним — у нього причіп — у тебе дитина. Отоді можна подумати.
Загальні діти не знищили в мені огид до цієї дитини, навіть навпаки, посилили. Я перестала нервувати з цього приводу, хоч раніше це робила.
Тому всім би я обов’язково порадила розлучатися, якщо чоловік не залишить минуле у минулому. Якби мій намагався в наше життя притягнути цей тягар — мене надовго не вистачило б, він би зараз не був би моїм чоловіком.
Я не знаю жодної родини, де така ситуація без скандалів і лайки прийшла б у норму.
До речі, наші діти не спілкуються, хоч знають одне про одного.
Проти спілкування була я. Коли зміцніє мозок, вони виростуть зі своєю зарозумілістю тоді, коли їм буде потрібно, нехай спілкуються. Проти нічого не скажу.
А поки що ними легко маніпулювати, не потрібно цього. Моя свекруха в рідкісні хвилини нашого спілкування намагалася вивалити свій «життєвий багаж» і повчити мене, як мені чинити, щоб діти спілкувалися, щоб я була терпимішою до її приживалки.
А я її за три рази заткнула, коли згадала, що у свекра була перша родина, і там є син. Але мій чоловік із ним не спілкується, бачив його один раз на похороні батька. А свекруха не дуже й спілкувалася з першою дружиною свекра.
Тож усі ці «вчителі та порадники» нехай котяться лісом, бо їхній життєвий досвід (якщо він був) якось не збігається з їхніми порадами. А з приводу співжиття колишньої дружини зі свекрухою — то це дурня.
У неї своя квартира, але вона її здає, піти їй куди. Але з принципу, щоб не сильно про неї забували, сидить під боком у чужої тітки.
Спочатку все думала, що чоловік повернеться, погуляє-погуляє та повернеться. Коли її час так обламав, сидить тепер із принципу.
Ми вирішили з чоловіком, як тільки не стане свекрухи, першого ж дня вилетить, як пробка, а поки нехай тішить себе надіями. Можливо, я по-іншому ставилася б до її дитини, якби з гідністю вона пішла до себе в квартиру, а спілкування чоловіка і дитини було б на нейтральній території. Не знаю. Що вже загадувати? Все є як є.
