Почалося це все, коли я ще тільки-но повернувся з навчання у своє місто. На одній з вечірок я познайомився з дівчиною, як починалося все зі спілкування, потім почуття і вже далі серйозні стосунки.
Три роки були разом, була купа планів на подальше спільне життя, хотіли дітей, зустріти разом старість та захід сонця життя. Мабуть, по-справжньому почуття та мрії були тільки в мене, а в дівчини це були лише ігри.
Закінчилося все банально, вона знайшла іншого, довго брехала і грала в ігри — то кохання, то холод, то скандали, закиди, звинувачення, істерики. Розкрилося все випадково і безглуздо.
Забутий телефон поспіхом не закрила, саме тоді, коли надійшло повідомлення від коханця. Ним виявився багатий, гарненький, шаблонний недалекого розуму мачо.
Чорт мене смикнув, я взяв телефон і прочитав усе. Після її повернення не було ні скандалів, ні з’ясування стосунків.
Я мовчки віддав їй речі, які для неї зібрав, і виставив її за двері разом із телефоном та відкритою перепискою з ним.
Звичайно, на цьому все не скінчилося. Після була ще ціла купа брехні та метань від однієї версії до іншої. Спочатку вона звинувачувала і дорікала, кидалася погрозами, що я її більше ніколи не побачу, потім каялася, плакалася і просила «дати шанс», освідчувалась у коханні і, як і всі, говорила, що це все «помилка».
Мої мрії і все життя розбилося як скло в одну мить. Ні, я не зламався, але точка опори зникла, я жив, але сенс і ціль зникла.
Вирішив я все одним ривком. Після однієї душевної розмови з найкращим другом ми вирішили перебратися в інше місто і почати все з нуля, як колись мріяли створити свою справу і життя таке, яке б нас влаштовувало.
Так і сталося. Звісно, було нелегко. Починати все спочатку це завжди нелегко, але впоралися.
Друг майже одразу знайшов собі дівчину, з якою згодом зв’язав своє життя, я ж довгий час був один. На щастя, одного разу пощастило і мені, я зустрів свою дружину.
На даний момент у мене є все – кохана та любляча дружина, двоє дітей-шибеників та спільна справа з надійним та вірним другом. Загалом, в мене є те, чого я колись і хотів.
Я розумію, що моя сповідь банальна, нудна і проста, але все ж таки я хотів би, щоб вона стала комусь допомогою і надією. На цьому сайті в одній історії правильно написали: «Дух не зламати, доки він не здасться і не зламається сам».
Поки ми дихаємо, ми маємо боротися, здаватися не можна. Якщо здасишся, то ті люди, які тебе зрадили і намагалися зламати, виявляться правими, виявляться переможцями і вийде, що через таких людей ти сам загубиш своє життя.
Воно того не варте. Закінчити хочу двома висловлюваннями, які стали моїм кредо по життю: «Те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими» і «Поки я дихаю, я можу все, все інше лише слова та відмазки для чужої та власної слабкості».
Колись і я хотів написати сюди свою історію про минулі стосунки, але не став, просто зрозумів, що витрачати час на те сміття я не хочу. Написав зараз, після того, як підняв себе та влаштував своє життя, написав не про минуле, написав про себе та про те, як навчився вставати, йти далі та боротися.
