Залишилася сама після розлучення з чоловіком. Зустріла свого хлопця.
Були серйозні складності життя. Живу у своїй квартирі, половина грошей на покупку була подарована батьками, половина моя.
Батьки мене не зрозуміли, з’явилися зі скандалом, оскільки у мене складності, це означає, що винний мій хлопець, споганили настрій і собі, і нам і пішли.
Дитина на період складнощів залишилася з ними жити. Потім розмовляли з батьком, на що він мені сказав, дитина залишиться жити з нами, а ви як хочете, спробуєш забрати, позбавимо батьківських прав.
Хоча незрозуміло за що, я не маю шкідливих звичок, не гуляюча, гідно заробляю, просто їм не сподобалася людина, з якою я живу. Не спілкуємося півроку, дитина живе у них, часом забираю, не заходячи до них.
Дуже гірко, коли так зраджують дуже близькі люди, коли в будинку не було шматка хліба з маслом. Зараз не легше фінансово, але я намагаюся видертися з фінансової ями, дуже багато працюю.
Найприкріше, коли у тебе забирають документи від квартири, в якій ти господиня і кажуть, що ти тут ніхто. Це дуже сильно ображає, три роки працювала, як проклята, щоб на неї заробити.
Питання не в житлі та грошах, а у відношенні. Я завжди вважала батьків дуже гідними людьми, але такого від них не чекала.
— Мамо, заспокойся, будь ласка, не нервуй. Просто поясни, що трапилося, — Поліна мимоволі потерла…
— Женю, а чого ви весь шашлик дочиста змели? Могли б хоч жменьку для жінки,…
— Та облиш, Аню, тобі що, шкода? Просто в Антохи зараз складний період... — А…
Той вечір починався як завжди: чотирирічний Михайлик уже солодко сопів у своєму ліжечку, на кухні…
Той суботній ранок починався у мене за звичним, роками відпрацьованим сценарієм: на плиті тихенько пихтів…
— Лідочко, глянь, будь ласка, чи є ще хтось у коридорі? Хотіла сьогодні раніше піти.…