Живемо із чоловіком уже 26 років. Сина виростили і поставили на ноги.
Сім’я у нас середнього достатку, але на все необхідне завжди вистачало, не нарікали. Три роки тому чоловік влаштувався водієм в одну родину, досить відому та заможну, і почав дуже багато заробляти.
Здавалося б, радіти треба. Але є і зворотний бік медалі – чоловік став дуже зарозумілим і хвалькуватим на кожному кутку хизується достатком, а до інших ставиться, як до невдах
Найжахливіше, що він так поводиться серед наших близьких знайомих, з якими ми товаришуємо вже багато років. Як не зустрінемося, починає хвалитися, яку їжу ми їмо, одяг яких марок купуємо і таке інше.
— А ви знаєте, що салон автомобіля краще обирати в світлих тонах? Тоді всім відразу зрозуміло, що машина дорога. А так ви витратились на автівку, а ніхто цього й не знає. — сказав чоловік, нашому куму, який тільки купив машину.
А наші друзі всі прості і, звісно, їм неприємно слухати такі промови. Кожен живе, як може, і я їх чудово розумію.
А мені за нього в такі моменти дуже соромно. Намагаюся робити зауваження, то він і на мене огризається і ображається, каже, що я маю пишатися таким чоловіком.
Дійшло до того, що нас і в гості перестали запрошувати, а іншої компанії ми не маємо. Ось і сидимо самі вдома, п’ємо поодинці дорогі напої, а поговорити до душі нема з ким.
Чоловік вважає, що друзі нам заздрять, а я розумію, що їх він просто дратує їх своїми хвастощами.
Та й мене, правду кажучи, він так само дратує. Ніколи не думала, що простий душевний хлопець перетвориться на таку самозакохану і дурну людину.
Гроші псують деяких людей, це правду кажуть. Але ніколи не думала, що сама побачу таке на власні очі.
Аліна забігла до супермаркету вже пізно ввечері, повертаючись із роботи. Хотіла взяти лише пакет молока,…
— Ну все, тепер можна й про поповнення думати. Андрій підійшов ззаду, по-господарськи обійняв її…
Моя кава давно схолола, вкрившись темною, гіркуватою плівкою. У кухні стояла така дзвінка тиша, що…
«Приїжджай, Ганнусю! Негайно! Я дуже чекаю! Ти маєш знати правду». Цей коротенький, написаний ніби поспіхом…
Я тримала чашку чаю обома руками. Звичка ще з дитинства, батькова. Тато завжди пив чай…
Братові Грицю стукнуло шістдесят п’ять. Зібралися в нього вдома чималим гуртом — чоловік п'ятнадцять: діти,…