Сімейне життя починалося дуже гарно. Чоловік часто приходив додому з квітами, я чекала на нього зі смачною вечерею.
Але років через два чоловік змінив своє ставлення до мене, став затримуватися на роботі, я ж перетворилася з коханої жінки на хатню робітницю і куховарку. Чоловік не допомагав, а лише вимагав уваги, затишку, чистоти та комфорту.
Забезпечити це все та ще з маленькою дитиною я, звичайно, не могла, тому навіть не здивувалася, коли у чоловіка з’явилася коханка. Істерик я не влаштовувала, запропонувала розлучитися, але чоловік відмовився, сказав, що якщо я піду, то дитину в мене забере.
Тоді я знайшла інший вихід – перестала готувати (тільки для сина), найняла прибиральницю, вільний час гуляла з дитиною, зустрічалася з подругами, регулярно відвідувала салон краси, а чоловікові сказала, що тепер роль дружини нехай бере на себе коханка.
Я не проти, якщо після роботи він заїжджатиме до неї на вечерю, переодягатиметься там же в чистий і випрасуваний одяг, а до мене нехай приїжджає, коли захоче. Якщо йому сподобається, нехай залишається там назавжди.
Може, вона впорається з усім і не буде ввечері втомлена, не вантажитиме його проблемами та питаннями про гроші. Я ж не збираюся поєднувати обов’язки дружини та коханки одночасно.
Згодна і на такий варіант, частину домашньої роботи перекласти на чоловіка, тоді в мене буде час і на відпочинок і на догляд за собою, і я виглядатиму не гірше за його коханку. Може, тоді чоловік зрозуміє, що коли жінка ходить на роботу, зайнята кухнею, прибиранням, дітьми, то ввечері вона вже хоче тільки спати, а не мріяти про близькість із чоловіком, який відпочив і нічим не зайнятий.
А розлучатись моєму чоловікові не вигідно, адже так у нього є сім’я, де чисто і затишно, а ще коханка, яка виконує всі його забаганки. Думаю, що все роблю правильно. Самій цікаво, чим все це закінчиться.
«От уже дожився на старість… До власної будки треба городами пробиратися, як тому злодію!» Старий…
Повітря над річкою ніби застигло. Парувало так, що дихати було нічим, а з-за лісу вже…
Я дивилася на годинник і відчувала, як усередині щось обривається, залишаючи по собі неприємну, холодну…
— Ми сваримося не через те, що я зараз сиджу вдома з дитиною. І навіть…
Сергій переступив поріг, старанно роблячи вигляд, що абсолютно тверезий. Але ж хіба жінку, з якою…
«Ну що, Петрівно, здала свою трудову вахту? Хата вже порожня?» — голос моєї двоюрідної сестри…