Не хочу сваритися зі свекрухою, але й терпіти її поведінку не можу. У мене другий шлюб, є син від першого шлюбу (11 років) і спільний із нинішнім чоловіком синочок (1 рік).
Моя свекруха просто ненавидить мого старшого сина. Вона також має внучку від дочки, яку часто привозять до нас, мовляв, ти в декреті, навіщо за садок платити. Але я дітей дуже люблю, тож завжди рада.
Тільки часто, коли свекруха забирає її від нас, все закінчується скандалом. Внучка з порога бабусі починає розповідати, що мій син не хотів із нею грати, не покатав на спині і взагалі ображав та обзивав, але це неправда. Якщо він з нею не грав, то лише тому, що йому треба вивчати уроки, ніколи не ображав і не кривдив.
Він у мене вихований так, що дівчаток треба оберігати, обзивати теж не про нього. А свекруха не вірить ні йому, ні мені і починає просто кричати, що син у мене не вихований, що тупий і не розуміє, що це маленька дитина, а я взагалі погана мати.
Я вже говорила, якщо все не подобається, то і не приходьте до нас, щоб не сваритися. Але все одно приходять, а потім скандалять. Останнім часом дівчинка почала мені говорити відкрито: «Не даси мені цукерки, бабусі скажу, що ти мене ображаешь, вона тобі всипе. А цукерки їй взагалі не можна, має діабет.
Не знаю що робити. Чоловік намагався поговорити зі свекрухою, вона кидається на нього, аж до того, що каже: «ти мені не син, і взагалі, вона дитина, а ви тут зі своїм вихованням».
І так, до речі, внучці вона дозволяє просто все, нещодавно вона образила дворічну сусідську дитину, і коли її батьки почали говорити свекрусі, що так не можна, вона відповіла: «Правильно і зробила, нехай з дитинства ваш знає хто тут головний». Не знаю, що мені зробити? Лаятися вже втомилася.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…