У Дніпрі рятують бійця, який дивом вижив після поранення на Донеччині. Біля Опитного Олександр допомагав виносити побратима після обстрілу. Він пішов у розвідку і наступив на протипіхотну міну.
Наразі боєць в лікарняній палаті вже робить вправи. Вірив, що виживе, хоч шанси насправді були мінімальні – боєць пам’ятає усе, що витримав біля Опитного. Олександр пішов перевірити, чи є міни на шляху.
“Маленькі такі міни зеленого кольору і дуже непомітні. Я пішов в розвідку, бо не встигаєш піти – пелюстки ці лежать. Розсипають їх. Буквально пройшов два метри, вертаєшся – штуки дві-три лежать. Там за три кілометри потрібно було тягнути, туди-сюди петляєш. По озерах, по окопах, десь стрибаєш”, – згадує військовий.
На жаль, на одну з мін він все ж наступив, через що позбувся стовпи. Олександр не зміг доповзти до побратимів, бо окупанти накривали щільним вогнем.
“Побачив яму, туди заліз і там чотири дні прожив. На четвертий день кажу: Боже, дай мені, будь ласка, водички. І пару сигарет. Вранці, тільки сонце вставало, вилазить місцевий житель, який прожив там вісім років без електрики”, – розповів український захисник.
Місцевий покликав військових і лише на п’ятий день після поранення Олександра доправили до своїх, а потім до лікарні Дніпра.
“Коли стану на ноги, піду на оператора дронів. Мені однокласники зараз шукають курси”, – каже український захисник.
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…