Дуже особиста тема і потрібна, просто необхідна, погляд з боку. Нещодавно я дізналася, що батьки мого чоловіка обдурили його зі спадщиною.
А саме, його бабуся залишила йому, своєму онуку, за заповітом дещо, проте батьки чоловіка приховали від нього наявність заповіту і вдали, що успадкування буде за законом. Оскільки онуки до успадкування закликаються лише з батьками, то чоловік жодних заходів щодо отримання спадщини не вживав, вважаючи, що він не спадкоємець.
Живемо ми дуже далеко, тож перевірити слова батьків можливості не мали, та й на думку не спадало, відверто кажучи. Немає заповіту і ні, невже вони свою дитину обдурять?
Обдурили. В очі брехали, щоби не ділитися.
Я випадково дізналася про обман і не уявляю, що мені робити. По-перше, чи розповісти чоловікові?
Йому буде боляче і соромно, хіба він це заслужив? А з іншого боку, якщо він не знає, значить, так само довірятиме своїм батькам як раніше, а це несправедливо, як мені здається.
Адже вони безсовісні та жадібні люди, хіба ні? По-друге, чи сказати свекрам, що я їх розкусила?
Хочеться сказати, аж зуби зводить як хочеться, особливо коли свекруха розпинається Скайпом як вона про сина турбується — просто сил немає посміхатися. Але чи не втрачу я перевагу: адже вони думають, що я їм вірю, це може бути корисним у майбутньому як залізний аргумент у будь-якій суперечці.
І боюся знову ж таки, що чоловік дізнається. Свекри з їхньою совістю та життєвими принципами мене мало цікавлять, але що мені робити з чоловіком?
Приховувати? Відкрити? Поділитися мені таким знанням зовсім нема з ким, як ви розумієте, не така це тема, щоб з подружкою обговорювати, та й з батьками своїми теж.
Чим більше людей дізнається, тим вища ймовірність, що все розкриється в невідповідний момент. Що порадите?
