Син на третьому курсі став зустрічатися із дівчиною-першокурсницею зі свого університету. Незабаром познайомив із нею і нас.
Гарна дівчинка, нам дуже сподобалася. Через два роки серйозних стосунків, коли син закінчив університет, молодь винайняла квартиру. Оформляти шлюб вони не поспішали, але нарешті вирішили звити сімейне гніздечко.
У них вийшла нормальна, міцна сім’я, але без штампів у паспорті. Просто вони вважали, що формальності – не найважливіше у сімейних стосунках.
Ми з чоловіком теж не наполягали – головне, щоби кохали одне одного. З батьками невістки – майбутніми сватами ми не були знайомі, вони живуть в іншій країні.
Невістка приїхала вчитися до нашого міста тому, що її батько родом звідси. Далі ми не з’ясовували, хто він, у нашому місті-мільйоннику сусідів по сходовому майданчику не знаєш, нема про що говорити.
Знали лише, що в її батька невеликий бізнес і він непогано допомагає молодим фінансово, втім, як і ми з чоловіком.
Нещодавно, на день народження чоловіка, молодь приїхала до нас у гості із подарунками.
Добре посиділи, побалакали, а потім розмова перейшла на батьків невістки. Вони збиралися на новий рік приїхати, відвідати доньку, познайомитися з майбутніми (за фактом справжніми) сватами.
У розмові я згадала про те, що навіть не бачила їхнього фото, на що син із невісткою сказали, що ми живемо у другому десятилітті 21-го століття, і цю проблему можна миттєво вирішити. Невістка відразу зайшла в інтернет і через хвилину ми з чоловіком вже розглядали фотографії сватів.
То був шок. Я, звичайно, не подала вигляду, але в самої все попливло перед очима і серце мало не вилетіло, я добре знала свого свата.
Навіть дуже добре. Я з ним зустрічалася у студентські роки. Так, що там – ми жили разом. Він займався якимось не зовсім нормальним бізнесом і незабаром у нього почалися неприємності із законом, а може й зі спільниками.
А потім він сказав мені, що йому потрібно на якийсь час поїхати, поки все не вляжеться. Куди саме, не казав, щоб у разі чого на нього не вийшли, натиснувши на мене.
Він присягався мені, що обов’язково повернеться чи викличе мене до себе. Більше я нічого про нього не чула.
Своєму чоловікові я нічого поки не розповіла, але, мабуть, доведеться. Тому що рано чи пізно все це вирине і буде ще гірше.
Була в цій справі одне нестикування – прізвище моєї невістки. І я в розмові м’яко торкнулася цієї теми, мовляв, якщо батько звідси, то для наших місць у нього дивне прізвище.
На що дівчинка без задньої думки розповіла, що батько взяв прізвище дружини (її матері), а поїхав звідси через якісь неприємності щодо бізнесу. І назвала справжнє прізвище батька, добре мені знайоме, настільки добре, що я навіть приміряла його до себе колись.
І ось, за кілька місяців я знову його побачу. Навіть не знаю, як поводитися в цій ситуації. Може, треба якось повідомити йому моє дівоче прізвище, щоб він зрозумів, хто його майбутня сваха?
А то ще звалиться в передпокої непритомність від несподіванки. У сина прізвище мого чоловіка, так що він не здогадується про сюрприз, який його чекає.
