Ніколи не думала, що мені доведеться стати самотньою мамою. Тому шлюб з Василем, що розвалюється по всіх швах, вирішила зберігати всіма доступними способами, щоб у дитини був батько, та й перед подругами хотілося показати, що в мене нормальна сім’я.
Але сварки та невдоволення наростали і вже вдавати, ніби все добре не виходило. Я все більше дратувала чоловіка і коли дізналася, що у нього є коханка, зважилася на розлучення, не надто розраховуючи на його допомогу у вихованні дитини.
Розлучилися, невдовзі чоловік одружився і поїхав жити в іншу країну, а я залишилася сама з дитиною. Спочатку було важко морально та матеріально, дякую, батьки підтримали.
Мама допомагала з донькою, тато мчав на допомогу, якщо треба було щось полагодити в квартирі. Найбільше важко було морально, особливо коли знайомі питали, чи не збираюся я ще раз заміж, натякаючи, що не так просто з дитиною знайти нового чоловіка.
Але я подолала всі свої проблеми, стала на ноги, працюю і забезпечую себе та дочку. За цей час чоловік жодного разу не поцікавився дитиною, хоча з моменту розлучення минуло вже 8 років.
Я не маю на нього образ, ніяких почуттів, ніби його й не було ніколи. Заміж не хочу, звикла бути вільною і зовсім не заздрю заміжнім подругам.
Іноді думаю, що мені на відміну від них таки пощастило. Тепер я знаю, що можу розраховувати тільки на себе.
Дев’ятнадцять років… Це той небезпечний і прекрасний вік, коли море по коліна, а любов здається…
Той проклятий чемодан на коліщатках знову виповз із шафи. Поважний кіт Мартин чудово знав: якщо…
— Сидиш там по своїх заробітках, копійку до копійки складаєш, а тут твій рідний син…
— Ритко, ти чула? Твій Васько з міста молоду жінку привіз! Таку кралю, зовсім дівча!…
Крутишся собі роками в одному ритмі, дім — робота, робота — дім, і здається, що…
— Вона що, остаточно з глузду з’їхала? — крізь сміх обурювалася подруга, яка завітала на…