Ніколи не думала, що мені доведеться стати самотньою мамою. Тому шлюб з Василем, що розвалюється по всіх швах, вирішила зберігати всіма доступними способами, щоб у дитини був батько, та й перед подругами хотілося показати, що в мене нормальна сім’я.
Але сварки та невдоволення наростали і вже вдавати, ніби все добре не виходило. Я все більше дратувала чоловіка і коли дізналася, що у нього є коханка, зважилася на розлучення, не надто розраховуючи на його допомогу у вихованні дитини.
Розлучилися, невдовзі чоловік одружився і поїхав жити в іншу країну, а я залишилася сама з дитиною. Спочатку було важко морально та матеріально, дякую, батьки підтримали.
Мама допомагала з донькою, тато мчав на допомогу, якщо треба було щось полагодити в квартирі. Найбільше важко було морально, особливо коли знайомі питали, чи не збираюся я ще раз заміж, натякаючи, що не так просто з дитиною знайти нового чоловіка.
Але я подолала всі свої проблеми, стала на ноги, працюю і забезпечую себе та дочку. За цей час чоловік жодного разу не поцікавився дитиною, хоча з моменту розлучення минуло вже 8 років.
Я не маю на нього образ, ніяких почуттів, ніби його й не було ніколи. Заміж не хочу, звикла бути вільною і зовсім не заздрю заміжнім подругам.
Іноді думаю, що мені на відміну від них таки пощастило. Тепер я знаю, що можу розраховувати тільки на себе.
— Мамо, заспокойся, будь ласка, не нервуй. Просто поясни, що трапилося, — Поліна мимоволі потерла…
— Женю, а чого ви весь шашлик дочиста змели? Могли б хоч жменьку для жінки,…
— Та облиш, Аню, тобі що, шкода? Просто в Антохи зараз складний період... — А…
Той вечір починався як завжди: чотирирічний Михайлик уже солодко сопів у своєму ліжечку, на кухні…
Той суботній ранок починався у мене за звичним, роками відпрацьованим сценарієм: на плиті тихенько пихтів…
— Лідочко, глянь, будь ласка, чи є ще хтось у коридорі? Хотіла сьогодні раніше піти.…