Ніяк не можу переконати дружину, що жити у борг, це означає завжди бути бідними. Якщо ми раніше винаймали житло, то тепер ми живемо в однокімнатній квартирі, яку мені залишила бабуся.
Здавалося б, тепер уже можна й дещо відкласти, але моя дружина не звикла економити. Дружина захотіла здобути вищу освіту і тепер навчається в університеті.
Навчання платне, і нам довелося взяти в банку кредит. Дещо допомагають виплачувати її батьки, а основну частину і ще плюс витрати на сім’ю, мені доводиться заробляти самому.
Мої батьки незадоволені і при зустрічі у нас постійно виникають суперечки на цю тему. Вони кажуть, що моя дружина може хоч трохи допомагатиме мені та може знайде роботу.
Адже це на неї витрачається переважна більшість грошей. Але нещодавно я довідався, що дружина оформила ще один кредит.
На моє запитання, навіщо їй гроші та чим вона збирається його погашати, вона відповіла, що хоче витратити ці гроші на одяг. Всі мої докази, що на такі витрати краще збирати гроші, залишилися поза увагою.
Коли трохи пройшло часу, і пристрасті вщухли, дружина сказала, що непогано було б узяти ще кредит на новий телевізор. Я не витримав і сказав, що піду жити до батьків і залишу її одну з боргами.
Дружина не розмовляла зі мною десять днів. Вважає, що її не розумію і не вмію жити. Каже, що всі її знайомі так живуть та купують те, що хочуть. Але як їй пояснити, що ці гроші прийдеться повертати і набагато більше, ніж брала.
Нещодавно її батьки запропонували їй поїхати з ними на відпочинок після вдало зданої сесії. Я сказав їй, що проти, щоб вона їхала сама.
Виходить, що вона вчиться за мої гроші і поїде відпочивати, а я зароблятиму, щоб за все це платити. Їй звичайно це не сподобалося, вона образилася, але все одно поїхала. Я бачу, що вже нормального сімейного життя у нас не вийде, і доки дітей у нас немає, подам на розлучення.
