Ми з сім’єю з чотирьох людей переїхали до Америки. Тут я зустріла чоловіка.
Мені 44 роки, йому 40, він араб. У нас закрутився роман.
Після трьох місяців дізналася, що чекаю дитину, він зрадів, бо давно хоче сім’ю та дитину. Я дуже хотіла дитину, але коли це сталося, я дуже зраділа та злякалася одночасно.
Оскільки я все ще одружена, і про свого нового коханого нічого не знаю. Переймалася сильно, думала чи залишати дитину.
Мій чоловік дізнався, що в мене з’явився інший, пішов з дому. Мій новий чоловік запропонував мені жити з ним і дуже наполягав, щоби я швидше переїхала.
Я тягла до останнього, потім вирішила переїхати та подивитися, як все піде. Переїхала зі своїм сином (11 років).
Він купив мені машину, почав перераховувати певну суму на мою карту, зробив загальний рахунок, щоб я бачила надходження його грошей. Поводиться зі мною наче добре, але я перестала відчувати ту ейфорію, що була на початку стосунків.
Він мені не противний, але відчуваю з ним якийсь тягар. Він робить все, аж до приготування їжі, хоча я і сама люблю готувати. Нічого особливо не дає робити, бо чекаю дитину.
Син, який зі мною дуже любить нашу квартиру, де ми жили всією сім’єю, у нього тут багато друзів і він з ними весь час на вулиці проводить (зараз канікули). А у мого нового чоловіка особливо не вийдеш, у дворі порожньо, дітей нема.
Дитині доводиться сидіти вдома за комп’ютером. Я їду від нього у свою квартиру (яку з колишнім чоловіком орендуємо), щоб у дитини було спілкування.
Мій новий чоловік сердиться, що їду і ночую тут, тому що їхати назад цілу годину.
Що мені порадите у моїй ситуації?
З колишнім чоловіком прожили 23 роки, я вже давно хотіла розлучитися, і ось коли практично розлучилася, сумую за ним, шалено прив’язалася за всі ці роки, плачу постійно.
Хоча стосунки були дуже натягнуті, але ми якось уживалися, і з почуттям гумору в нього все гаразд. Зараз думаю, якщо можна було б все повернути, я повернула б, але вже пізно.
Ця ситуація для мене дуже складна і нестандартна, не уявляю, як люди розлучаються. Та ще й очікування дитини, але я сама дуже хотіла доньку, маю двох синів.
Але ніколи не думала пов’язати своє життя з арабом. Це дуже боляче і нестерпно, ми стільки разом пережили, хоч я шукала свою людину і наче знайшла, а розлучатися страшно.
Чоловік давно просив про розлучення, але він казав, що ніколи не дасть мені розлучення. Що робити зараз зовсім незнаю.
