— Дивлюся, а він справді збирається і йде! — злиться Дарина. — Спокійно так, потім прийшов, наче нічого й не було, дочку на руки підхопив, пішов з нею кубики складати.
— І ти йому нічого не сказала? — круглими від здивування очима дивиться на Дарину подруга.
— Ну чому ж нічого не сказала? Сказала, що його поведінка просто свиняча, що він нічим не відрізняється від своєї дорогоцінної матінки, що у нас не сім’я, а не знаю що.
Тут важливо, що він відповів.
А відповів Максим дружині наступне:
— Ну що ти нагнітаєш? Ну покликала мене мама на вечерю, і що? Вона б і тебе покликала, але ти сама з нею стосунки зіпсувала. А я, між іншим, чоловік. Мені, між іншим, м’ясо треба.
А тобі м’ясо не треба? Ти взагалі на воді й хлібі запросто можеш жити місяцями?
Голос подруги став співчутливим.
— Знаєш, подруго, це навіть не дно, це знизу вже постукали. І що ти збираєшся робити?
— Поки що нічого, – сумно роздумує Дарина. — Дала йому тиждень – або він усе ж таки кудись влаштовується, або забирається геть.
Але від того, що я його виставлю, виграє тільки він, мені легше не стане.
Він піде до турботливої матусі, яка готова сина на горбу до сивини тягнути, а я залишуся з боргами за комуналку, дитиною, декретом і без грошей.
Хоч трохи б пізніше, а так — декрет же.
— Аліменти отримуватимеш, — радить подруга все ж виставити за двері нікчемного чоловіка.
— Яке там? Він не працює! — ледь не плаче молода жінка. — Так, коли на роботу піде, стягнуть борг, ну, або просто трясти його стануть пристави, але мені якось до цього благословенного періоду дожити ще з дитиною.
У батьків просити? А в них є? Вони зараз займаються лікуванням мого брата, кожна копійка на рахунку. Ще й я на хвіст стрибну з дочкою?
І вдома він сидіти не хоче, щоб я на роботу вийшла, все говорить, що ось-ось, прямо завтра, йому, нарешті, вдасться влаштуватися на вакансію мрії. А так, ти права, звичайно, це вже навіть не дно.
Дарині 26 років, вона заміжня три роки.
Живе в квартирі однієї з бабусь разом із чоловіком та півторарічною дочкою.
Їм із молодшим братом квартири (розповідь спеціально для сайту – рідне слово) бабусі залишили у спадок.
За домовленістю, щоправда, квартиру молодшого брата Дарини батьки зараз продають.
19-річний юнак дуже сильно хворий, а лікування йому потрібне набагато більше, ніж житло.
— А я, замість того щоб допомогти батькам, сама не тягну, точніше, чоловік не тягне, — з гіркотою констатує Дарина факт.
Чоловік жінки вже сьомий місяць сидить без роботи.
І головне — про майбутнє скорочення він, виявляється, знав за два місяці, як і належить. Тільки нічого не зробив. І не робить, на погляд Дарини.
Він їсть, спить, ходить на співбесіди, розсилає резюме, зустрічається з другом, який, за сумісництвом, його двоюрідний брат.
Іноді грає або гуляє з їхньою дочкою.
Дарина в цей час тягне родину.
Вигрібає мізерну заначку, що залишилася від виплати декретних.
Винаходить тридцять три способи економії в побуті, готує корисні страви з найпростішого набору продуктів.
Хоча і цей найпростіший набір коштує зараз дуже дорого.
А ще треба купувати дочці памперси, необхідну дитині їжу, на якій не заощадиш.
Одяг є, його багато на різний вік, але час від часу потрібно щось дрібне, яке в підсумку теж збирається в відчутну для бюджету суму.
І обставини трапляються різні: то ліки треба купити, то блискавка на чоботях розійшлася, та хіба мало чого.
А ще комуналка, — продовжує Дарина. — Я і так винна за комунальні уже багато. Решту плачу, щоб гарячу воду і світло не відключили, а інші рахунки відкладаю поки що.
А Максим сидить. Він, бачте, в кур’єри йти не хоче, на касу влаштовуватися теж відмовляється. Тільки й чую: “Мені обіцяли, мені дали наводку, завтра спробую туди-то з’їздити”.
У родині постійно трапляються сварки через гроші.
А не так давно Дарина помітила, що чоловік почав виходити вечорами прогулятися, як він висловлювався, «провітрити мізки».
Повертався через годину і відмовлявся від макаронів чи вівсянки, які ставила на стіл дружина: апетиту немає.
Свекруха, мати чоловіка, живе за 15 хвилин пішої ходи. У неї Максим вечорами й «провітрював мізки» за щедро накритим столом.
Дарина вважає, що з боку чоловіка це непорядно, поводиться він як щур: вони з дочкою їдять вівсянку, а у мами чоловік і батько стейки їсть, рибку червону.
Та й на свекруху виникла образа.
Їй Дарина і висловила, що вона своїми «годувальними бенкетами» сина не мотивує того шукати роботу.
Навпаки, тільки розхолоджує і відриває від родини.
— Ми з його вини зараз живемо так, — сказала невістка матері Максима.
– Він зараз головний за матеріальне забезпечення (розповідь спеціально для сайту – рідне слово) сім’ї. Але він нічого не робить, щоб знайти роботу.
І мені працювати не дає, хоча б я могла вийти з декрету. Він їсть у Вас, а про мене він подумав? А про нашу дочку?
— Жінці й дитині треба набагато менше, ніж дорослому чоловікові, — відповіла свекруха, а потім, мабуть, розсердившись, додала, що вона допомагає синові, а годувати невістку до її обов’язків не входить.
— При цьому якось ніхто не пам’ятає, ні чоловік, ні його матінка, що Максим живе в моїй квартирі. А якби ми винайняли житло? І що? Я б з дочкою пішла під міст, а Максим у тепле ліжечко маминої квартири?
У подружжя відбулася розмова на дуже підвищених тонах.
Пару днів чоловік посилено обдзвонював роботодавців і сидів удома, вечеряючи тим самим, чим і дружина.
А потім знову зателефонувала свекруха.
Максим з нею довго розмовляв, приглушивши голос і навіть відійшовши подалі від дружини й дочки. А потім одягнувся і мовчки пішов.
Повернувся чоловік і “добувач” через стандартну годину, ситий, судячи з усього.
Тепер у нього тиждень, який дала йому дружина на влаштування на роботу хоч кудись.
І Дарина вирішуватиме: як їй жити далі і чи має сенс жити з таким чоловіком.
Або якось вигрібати вже одній, тільки як, не вішаючи на своїх батьків ще й ці проблеми?
Ох, Дарина опинилася в дуже непростій ситуації.
Як думаєш, яке рішення їй варто прийняти? Чи є в неї реальні варіанти виходу з цього становища?
