Нинішня дружина була категорично проти мого сина, говорила, що не згодна готувати ще на один рот і пускати його в свою квартиру

П’ять років тому я пішов від дружини до іншої жінки. Прийняв її дитину від першого шлюбу, налагодив із нею добрі стосунки.

Малюкові було 4 роки, батька свого він не знав. Він швидко звик до мене, почав називати татом.

Моєму рідному синові було 10 років на момент нашого із дружиною розлучення. Вже дорослий хлопчик, я сподівався, що він зможе зрозуміти та пробачити моє рішення залишити сім’ю.

Я поговорив з ним, пояснив, що з його мамою у нас більше немає кохання, що я нікуди не подінусь і завжди буду поряд. Син хотів, щоб я забрав його до себе.

Але нинішня дружина була категорично проти. Говорила, що не згодна готувати ще на один рот і пускати його в свою квартиру. Наше з дружиною житло я залишив їй, тож погодився з такою умовою.

Колишня дружина в жодному разі не хотіла його віддавати, погрожувала, казала, що з мамою йому буде краще. Син же був дуже ображений та злий, а колишня дружина додавала олії у вогонь, намагалася зробити мені болючіше через нього.

Казала, що я його не люблю та кидаю. Усіляко налаштовувала. Не могла вибачити мого відходу. Я ж намагався не зважати, так само дзвонив, приходив до сина.

Найчастіше бачилися на нейтральній території, я зустрічав його ввечері зі спортивної секції, відвозив додому та до школи, водив у кіно та парк. У вихідні їздили кудись відпочивати з моєю нинішньою родиною.

Хоча дружина не особливо вітала це, але поводилася ввічливо, ніколи не показуючи свого невдоволення. За рік колишня дружина привела до квартири чоловіка.

Вона і до цього зустрічалася, але тепер вони вирішили з’їхатися. Син все частіше просив мене про зустрічі, напрошувався у гості.

Але після його візитів у нас із дружиною незмінно виникали сварки, тож я відмовляв. Він почав злитися, часто зривати на мені злість, кричав і звинувачував мене з колишньою дружиною у всіх своїх проблемах.

А далі почав тікати з уроків, пропускати секцію, пізно приходити додому. Спочатку я намагався це припиняти, розмовляти з сином, переконувати його, що так поводитися не можна, але він не слухав.

Тоді я вирішив вплинути через колишню дружину. І зрештою зрозумів, що їй просто не до нього. Вона чекає дитину та збирається заміж. А новому чоловікові заважає наш син.

Я хотів би забрати його, але моя дружина поставила ультиматум або вона з сином і нашою спільною донькою або мій син від першого шлюбу. Навіть якби я вибрав сина, жити нам було б ніде. Суд мені його не залишив би.

Проте син не слухав, сердився, мотав нерви нам обом із колишньою дружиною. Зі мною в результаті, зовсім перестав спілкуватися.

Ігнорував навіть, коли я намагався зустрітись. Що більше я намагався втрутитися в його життя, то більше він мене відштовхував.

Та й удома на мене завжди чекали діти та дружина, проблеми, що вимагають рішень. Ми почали все більше віддалятися один від одного, перестали бачитися.

Я втрачаю сина. Мені здається, що зараз я йому зовсім не потрібний. Колишня дружина вся в нових турботах і навіть говорити більше на цю тему не бажає, апріорі вважаючи винним мене. А я не знаю, що ще можу зробити.