Одного разу на звітність ми вийшли у вихідні попрацювати, щоб усе встигнути, на хвилину вийшла в дамську кімнату і, повертаючись, підслухала розмову моїх колег

Я після декрету вийшла на роботу, працювала я на той момент у бухгалтерії за 20 хвилин їзди від міста. Через місяць мені запропонували переведення в тій самій організації на нижчу посаду тільки в моєму місті, але з такою ж зарплатою, я погодилася, щоб бути ближчою до дитини.

У кабінеті з трьох осіб (гол. бухгалтер, заступник і я) наче знайшла спільну мову, і півроку нічого не віщувало біди, робота-будинок. І одного разу на звітність ми вийшли у вихідні попрацювати, щоб усе встигнути, на хвилину вийшла в дамську кімнату і, повертаючись, підслухала розмову моїх колег.

Заступник говорила гол. бухгалтеру, що треба змусити мене вийти в неділю і начхати які у мене проблеми, у нас квартальна звітність і все! А до цього була розмова, що по неділях я виходити не можу, бо живу в приватному будинку без газу та води, без чоловіка з мамою та дитиною, у лазню треба натягати води, натопити лазню, потім прання та прибирання.

Коротше не варіант у неділю виходити працювати. Я пізніше вирішила поговорити з зачинщицею розмови і з’ясувати, чому вона так робить, щоб гол. бухгалтер на мене сердився?

На що отримала відповідь, що не бачить сенсу про це говорити, бо вона має рацію, що насамперед потрібно поставити роботу, а вже потім свої особисті проблеми, і як ти митимешся і займатися дитиною нікого не хвилює.

Вона могла б мене зрозуміти, бо сама проживала в однокімнатній квартирі без ремонту, в якій стояв сморід від котячих фекалій, яких вона розводила на продаж. Жила зі співмешканцем, який був молодший за неї на 12 років і часто змінював роботу через те, що не знаходив контакти з колегами і за плітки його звільняли.

Крім цього на ньому висів кредит під великий відсоток у якомусь із банків, який він брав на навчання для дочки нашого заступника та купівлю старої машини. В результаті сума боргу становила близько пів мільйона, у результаті ми посварилися.

Ну, я на той момент думала, що ця наша сварка за кілька днів зникне, але ні. Заступник на стільки розлютилася через цю розмову, що поставила собі за мету, щоб мене звільнили, і брехала всім в очі не червоніючи, що я не впораюся з роботою, і що всю роботу вона робить за мене.

Тривало це все два роки. Бо крім її слів доказів не було, та й йти мені не було куди влаштовуватися, тому терпіла. Через два роки головний бухгалтер пішла на пенсію і на її місце вийшла дівчина, яка була усі ці два роки у декреті, а до декрету була її заступником.

Життя почало налагоджуватися, два роки ми товаришували з новим гол. бухгалтером, які не реагували на нападки третьої нашої колеги, і ось через два роки просто посипалися нові проблеми. Дитина захворіла, треба було шукати гарного лікаря, я від переживань замкнулася в собі, менше почала спілкуватися на роботі з колегою і тут нова проблема.

У цей час склочна третя колега донесла гол. бухгалтеру якусь плітку, що нібито я всім розповідаю, що мій гол. бухгалтер не встигає виконувати вчасно свою роботу. Та повірила їй і стала мене пригнічувати і завалювати роботою, почала кожні 15 хвилин контролювати виконала я завдання чи ні.

Через це стався конфлікт на підвищених тонах. Зараз я не знаю, як мені бути, тому що мені нікуди йти влаштовуватися, а дитині потрібне харчування та ліки, сиджу на нервовому зриві, відсутність бажання жити, образа за хибне звинувачення.

А начальниця продовжує виставляти мене поганим працівником на радість тій козі. Я намагалася не раз поговорити з нею і з’ясувати, що трапилося? Хто і що сказав?

Але вона не відповідала на дзвінки та смс, при особистій розмові відверталася. Розумію, що вічно це не триватиме, але зараз так важко морально.

You cannot copy content of this page