Ось нещодавно відпускала його на рибалку із друзями. Домовилися, що зустріну його на зупинці, він навіть зрадів, це була вже ніч, і хотілося зробити йому приємне

Чоловікові 55 років, мені 40, у нас дитина 8 років. В останній рік чоловіка як підмінили, він став нервовим, постійно відчуваю, що дратую його, намагаюся йому догодити, допомогти, вислухати, не чіплятися коли проблеми там на роботі.

Але його постійно все не влаштовує, не там ложку покладу на стіл, не так поставлю взуття в коридорі, починає заводитися через кожну дрібницю.

Я за собою стежу, намагаюся розвиватись, знаю, що чоловік любить, але з таким його характером дуже важко жити. Іноді поводиться як «дівчинка», а дорослий чоловік вже. І потім я теж можу втомитися, можу погано почуватися.

Ось нещодавно відпускала його на рибалку із друзями. Домовилися, що зустріну його на зупинці, він навіть зрадів, це була вже ніч, і хотілося зробити йому приємне.

Під’їжджаю на зупинку і через сильний дощ переплутала поворот на паркування, дзвоню йому і кажу, слухай, кудись заїхала, не можу ніяк розібратися, ти давай почекай трішки. Чую дике роздратування, він починає кричати, я так і знав, ось ми тут стоїмо, а ти де?

Ти читати не вмієш? Поворот не можеш відрізнити?

Все це при його друзях. Усі чують, мені так незручно, мовляв, яприїхала, старалася якнайкраще.

Потім він каже: “їдь додому, я сам на таксі доїду”. Я так засмутилася, я ж хотіла якнайкраще.

У результаті просто на нервах я взяла, розвернулася та поїхала. Напевно не правильно зробила, але просто здали нерви.

Пишу цю історію, щоб хтось дав мудру пораду. Як мені поводитися, не розумію.