Останні два роки я працювала у великій IT-компанії. Робота мені подобалася, зарплата була хороша, що дозволило мені відкласти деяку суму «на чорний день».
Потім ситуація на роботі змінилася і я вирішила піти через конфлікт з іншою співробітницею, яка раптово стала керівником мого відділа (але це не так важливо).
Опинившись у лавах безробітних молодих жінок, я не стала заламувати руки і нарікати на долю, а замислилася. Чого я насправді хочу від життя, чим хотіла б займатися і як заробляти собі на життя?
Оскільки житло у мене є (квартира покійної бабусі), я вирішила витратити свої заощадження на відкриття фірми. Вибір припав на відкриття свого невеликого інтернет-магазину з продажу жіночого одягу.
По-перше, я люблю гарні речі і мені це цікаво, а по-друге, за час роботи серед комп’ютерників у мене було кілька корисних знайомих, які могли мені порадити, з чого почати і як не наробити помилок на старті.
Добре все обміркувавши і порадившись з людьми, які знаються на інтернет-комерції та роботі інтернет-магазинів, я замовила розробку свого онлайн-майданчика, продумала рекламну кампанію (контекстна реклама) і приготувалася активно працювати над своїм проектом.
Бізнес-модель мого нового підприємства була простою, купувати одяг оптом і за рахунок націнки та ефективних бізнес-процесів швидко окупити початкові вкладення та вийти у прибуток через півтора роки. Працювала я з ентузіазмом, на сірниках не заощаджувала і невдовзі все закрутилося.
Я вийшла в плюс за 16 місяців, найняла 3-х співробітників і приготувалася стати шановною щасливою бізнес-леді. Але не тут було.
Я не хвалилася своїми успіхами праворуч і ліворуч, але поступово помічала, що мій час йде незрозуміло куди. Тобто. я ніби як зайнята, бігаю без вихідних і відпустки, але користі від цього все менше.
І я почала аналізувати, куди ж іде мій час.
Виявилося, що в мене завелося безліч нових подружок і подружок цих самих подружок, які хотіли від мене чогось, але натомість не могли (або не хотіли) дати нічого.
Мій час і гроші витрачалися на нескінченні знижки незрозумілим і малознайомим людям, які чомусь вирішили, що я заможна і тому їм все повинна просто піднести.
Почалися образи, коли я відмовлялася продавати блузки та кофтинки, що сподобалися їм, нижче собівартості. Навіть не дивлячись на те, що мені одяг діставався оптом, він все ж таки був далеко не безкоштовним, а плюс до цього додавалися витрати на просування та підтримку інтернет-магазину, зарплатню співробітникам, комунальні витрати тощо.
Хто хоча б пробував розпочати свою справу, той розуміє, як це нелегко та недешево. Я ні в кого нічого не просила, не позичала грошей і нічого не обіцяла.
Але люди, що оточують мене, якось непомітно для мене сіли мені на голову і зажадали знижок незрозуміло за що. Порадьте, будь ласка, як найбільш безболісно та ефективно позбутися пожирателів моїх грошей та часу, при цьому не залишитися зовсім без подруг.
Я за вдачею людина добра і чуйна, але працювати, як кінь, заради того, щоб нікого не образити, вже не хочу. Дякую за слушні поради.
