Рідне Слово – Сторінка 107

Життєві історії 0

— Мамо! У неї в квартирі бруд! І братові вона майже не готує, живуть на доставках. Хоча є і добра новина: вона каструлі нові купила. Дорогі! Я бачила такі в магазині. Треба попросити, щоб вона їх тобі віддала. Навіщо вони їй, якщо не готує

Жовч і заздрість, здавалося, виходили з кожним словом Марини, коли вона, наче господиня в

Життєві історії 0

Хто відмовиться від частки в трикімнатній квартирі, та ще й у Києві, — відповідає молода жінка. — Він на ці гроші у своєму рідному місті придбає собі дуже навіть пристойне житло, та ще й залишиться

— Я не знаю, чому маму зовсім не хвилювало все життя житлове питання, —

Життєві історії 0

— Так казала я тобі, не виходь за нього, — бурчала бабуся Олена Петрівна, — одразу видно було, що телепень і бабій ще той. До того ж випити ніколи не відмовить. А якщо замолоду прикладається до пляшки, то й далі нічого доброго від нього не чекай. А ти: «Любов, любов!», як з глузду з’їхала, їй-Богу

Алла переживала нелегкі часи. Після розлучення з чоловіком вона знову повернулася до рідного селища,

Життєві історії 0

— Так, звісно, у вас тіснувато, — затараторила вона, — але якось помістимося! Усього на кілька тижнів! Ми ж не чужі люди! Ну не в готель же

Наче грім серед ясного неба, пролунав у слухавці голос сестри: — Дмитрику! Братику, ти

Життєві історії 0

«Михайле Васильовичу, я довго міркувала… Розумієте, школа змінюється. Потрібні нові підходи, сучасні технології. А у вас… ну, ви самі розумієте. Вік, здоров’я…» «Я розумію, — тихо відповів він. — Ви пропонуєте мені піти на заслужений відпочинок». «Не пропоную — прошу. За власним бажанням

Якось до дідуся Михайла Васильовича, нашого шанованого вчителя літератури, зазирнула до вчительської молода секретарка.

Життєві історії 0

Мама завжди, навіть у дитинстві, коли вони з сестрою росли, кепкувала над «ощадливістю» старшої доньки, яка складала в скарбничку кишенькові гроші, подарунки старших родичів, не витрачала, як Карина, на лимонад, чипси та шоколадки, зате потім раптом купувала собі несподівано дорогу річ

— Це треба бути зовсім без клепки в голові, — вважає Діана. — Піти

Життєві історії 0

— Мамо? — розгублено запитала Олена. — Що ви тут робите? — Мирити вас приїхала, — пробурчала свекруха. — Мізків у вас як у червʼяків! Про дітей хтось із вас думав?

Чоловік зібрав речі у старий коричневий чемодан і пішов після того, як зухвала білява

Життєві історії 0

— Забрати вони мене хочуть… забрати, — ридала Олена, аж заїкалася від відчаю. — Хто, куди забрати? — не розуміла я. — Вони… батьки. Не хочу до них, не хочу, не хочу, не хочу, — твердила Оленка, мов заведена, вчепившись у мене. — Бабуся тебе не віддасть, — впевнено сказала я. І помилилася, ох як помилилася! Ніна Василівна матір рано втратила, батько також пішов рано з життя. Тому батьки для неї були — святі

— Ну що ж, Оленко, не знайшла я той сервіз, — сказала я після

Життєві історії 0

Колю, милий, якщо ти читаєш цього листа, значить, мене вже немає поруч. Не сумуй дуже. Я хочу, щоб ти пам’ятав наше щастя, а не горе

— Дідусю, а що це? — онук Артемко обережно дістає зі старої валізи пожовклий

Життєві історії 0

— Мамо, батьку, ми цього разу до вас вирішили поїхати, — донька стала розбирати сумки, які зять з машини приніс. А там і м’ясо на шашлики, і солодощі, і риба червона. — Що це за свято таке, я щось забув? — здивувався Валерій Іванович. Настя одразу ж з запалом стала пояснювати: — Та Льошка на своїх учора розсердився. Батько його вважає, що тільки до нього треба їздити й допомагати

Гуркіт, що донісся з кімнати, змусив Тетяну Андріївну кинутися туди, мов на пожежу. Серце