Рідне Слово – Сторінка 109

Життєві історії 0

– Людо, ти уявляєш, скільки це коштує? У нас немає таких грошей! Та й мама не погодиться, я її знаю. Вона в нас горда, не хоче бути тягарем

Запах смажених котлет із цибулею огорнув собою всю квартиру. І проник навіть у спальню.

Життєві історії 0

– Віка, вибач, що говорю це, але Сергій тобі зраджує, – Лариса дивилася на подругу, чекаючи реакції. – Звідки ти знаєш? – спокійно запитала Віка

– Віка, вибач, що говорю це, але Сергій тобі зраджує, – Лариса дивилася на

Україна понад усе 0

– Сину, у тебе очі взагалі є? Вона ж ледве у двері заходить і до того ж із дитиною! Для чого вона тобі? – запитувала Ніна Віталіївна

Оксана готувалася до знайомства з батьками свого коханого Андрія. Познайомилися вони на дні народження

Життєві історії 0

– Це має бути розкішне весілля, – мрійливо розповідала Олена. – Все буде найкраще, бо я планую виходити заміж один раз у житті й хочу зробити цей день незабутнім

Тамара та Іван купили дочці квартиру та були дуже раді. Олена була їхньою єдиною

Життєві історії 0

Свою однокімнатну квартиру Оля залишила Вірі. І це вірно. У Віри хоч і є своя двокімнатна, але жити там зовсім неможливо: її Микола одружився, привів туди Світлану, а тепер у них вже двоє дітей

Дзвінок від матері пролунав посеред робочого дня: – Катю, доню, ви не могли б

Життєві історії 0

— Ти глянь на них! Ну як же славно, троюрідні, а як рідні братик і сестричка. Куди Ларисочка, туди й Антон, дай Боже, щоб і далі так було, — розчулювалася Ганна Дмитрівна. — Це дім наш усіх об’єднує, дивись — і правнуки тут же зустрічатимуться! — вторувала їй Віра Дмитрівна

Телефон здригнувся, Лариса побачила нове повідомлення, але навіть читати не стала. Знову від троюрідного

Життєві історії 0

— Та які ж тут послуги?! Це я винна тобі, як море річкам. Не було б мене вже на світі, якби не ти! — Ой, та не вигадуйте! Подумаєш! Зачекайте! Ми ще з вами встанемо й танцювати підемо! – Марина поправляла подушку Галині Петрівні. – Танго! Або самбу! Як у вашому улюбленому серіалі! Пошиємо вам купальник із камінчиками блискучими, і – ух

— Що, ось так запросто і залишила? Квартиру?! – Вероніка відібрала в подруги склянку

Життєві історії 0

— Я, – заявив свекор дружині, – все життя на тебе дивлюся і дивуюся, як зручно ти влаштувалася. Загалом так, нові ввідні: речі свої зібрала і їдь геть. Ні, в моїй однокімнатній ні з дітьми, ні одна, ти жити не будеш. Я сина попереджу: нехай виїжджає. Він дорослий, і невістка працює. А я квартиру здам і житиму на ці гроші

— Півтора року тільки спокійно прожили, – каже Дарина, – а два тижні тому

Життєві історії 0

Усі свята вони обов’язково відзначали разом. Брат, сестра, теща, свекруха, тесть, ,брати дружин, сестри чоловіків, були ще куми, які начебто і не родичі, але теж, як рідні. Народу набиралося стільки, що одного дня не вистачало, розтягували на два

— Чому не поїдеш? Так не можна. Не будь егоїсткою! – Олеся почула роздратований

Життєві історії 0

— У директора в кабінеті штука така стоїть — глечик чи що… о-о-ось такий — ну наче сувенір — потри цей глечик, гроші одразу прийдуть. Кажуть, головний наш бухгалтер, як заходить до Олександра Тимофійовича, так і крутить цей глечик, так і крутить у руках, гладить його… от і багата вона, гроші завжди водяться

Грошей, як завжди, бракувало. Тамара вже й не пам’ятає, коли таке було, щоб усі