Життєві історії 0
— А що, якщо тато розлюбить нас? І взагалі про нас забуде? — Цього не станеться, — впевнено сказала Олена. — Діти — це найголовніше в житті будь-якого батька. Тато вас дуже любить. — Але ж він тепер вас любить. Значить, нас менше
— Олено, Кирило знову не зробив домашнє завдання з математики, — повідомила дев’ятирічна Соня,
Життєві історії 0
— Тітонько Женю, за що вони так із нами вчинили? – у голосі Ліди був такий біль і образа, що Євгенія Іванівна здригнулася. — Твої батьки чудові люди, дівчинко моя, я їм вдячна за те, що виростили тебе. Благаю, не засуджуй їх, пізно про це думати
— Тітонько Женю, вітаю! Це Ліда, Галинчина донька. Ви, мабуть, і не пам’ятаєте мене,
Життєві історії 0
— Ми з мамою своє насіння висаджували завжди, я вам теж привезла. Ось огірочки, дрібні й без колючок, які обіцяла, а це динька, солодка-солодка, її мама дуже любила, теж взяла. — Сумуєш? — Запитуєте… Дуже. — У мене є секрет, на тижні дізналася, але нікому я ще не говорила, все чекаю слушного моменту
— Боже мій, а хто ж тебе заміж гнав? Хто тебе силоміць до цього
Життєві історії 0
Сміялися, що коли дітей їм годувати принесли, у них бирки були погано до ручок прив’язані, і вони самі перев’язали. Невже вони тоді своїх доньок і переплутали? Ларка завжди була реготуха безтурботна, та й Галина, хоч і хороша господиня, але бачить теж погано. Тепер дівчаткам тринадцять скоро, як вони сприймуть, якщо дізнаються, що їхні матері й батьки їм чужі?
— Мені б таких батьків, як у тебе, Віро. Я б завжди відмінно вчилася
Життєві історії 0
— Я не знала нічого, оговтатися не встигла, як Борис з нею розписався знову. Просто приїхала одного разу брата провідати, привезла гостинці деякі з дачі, а двері мені відчинила Тома. Цвірінькає мило так, мовляв, зрозуміла, що Борис в її житті — це і є справжнє, що вона тепер з ним до кінця, що буде доглядати, дивись, поживе довше
— Вони десять років уже не жили разом, невже ти думаєш, що там якась
Життєві історії 0
— Ні, мамо, у нас не роздільний бюджет, усі витрати спільні, і збираємо ми зі спільних грошей. У сенсі, з наших зарплат. З моєї та Софії, а гроші від її квартири йдуть їй, точніше, вона їх на мамин рахунок одразу запустила. Теща на карту отримує гроші, куди далі складає — не знаю
— Назбирують, але повільно ті накопичення йдуть, — відповідає на запитання про те, чи
Життєві історії 0
Сашко посміхався як дитина, побачивши на підвіконні кухні свій букет у вазі. — Є! – грюкнув він у долоні, і затанцював по кімнаті. Тепер двічі, а то й тричі на тиждень він передавав Лізі через свого посильного то квіти, то коробки цукерок або зефіру, бентежачи дівчину та вганяючи її у фарбу
Сашко був у чудовому гуморі. Батьки йому придбали невеличку квартиру в двоповерховому будинку, зовсім
Життєві історії 0
— Гаразд, досить, Ганнусю, журитися. Що зроблено, те зроблено, а тепер треба думати, як жити далі. Кімната у тебе є, і вона тебе чекала, все як було, навіть твої шкільні щоденники. З роботою покумекаємо, а машина моя он, під вікном стоїть. Я на ній уже не їжджу, старий став, забирай! Тож ти не все втратила, у тебе є родина, у тебе є я і бабуся
Ганна знала, що дідусь її спосіб життя засуджує, і це її дратувало. Він бурчав
Життєві історії 0
Пару разів я просила її посидіти з сином, коли дуже треба було. Ну і явно помічала, що свекруха скрізь залізла, все подивилася, все перерила. Немає у нас з чоловіком таємниць і секретів особливих, але ж неприємно, коли в твої труси лізуть, речі перебирають, у паперах порпаються
Лариса пів року тому вийшла на роботу після відпустки по догляду за дитиною. Синочку,
Життєві історії 0
— Я картоплю посмажила, їсти будеш? — Таке лайно не їм! — Мамо… — Що? — За навчання треба заплатити… — Не мої проблеми, ти доросла, сама заробляй! — У мене немає стільки грошей… — Ти що, недолуга дівчинка? Йди, і не стій тут як вівця
— Ну мамо, ти чого така незграбна, як та вівця? Скільки можна тобі товкти:

You cannot copy content of this page