Життєві історії 0
— Ми ж свекрусі й грошей підкидали, то на одежу, то ще на щось, бо пенсія в неї зовсім малесенька, — розповідає молода жінка. – Хоча, по правді сказати, їла вона з семи днів не менше п’яти в нас
Оксана наша, бідолаха, з другого декрету на роботу вискочила раненько, донечці всього півтора рочки
Життєві історії 0
— Поклич тата вечеряти. Скажи татові, щоб він тобі допоміг із математикою, мені ніколи. Спитай у тата, чи можна тобі піти гуляти. — Ну який він, до дідька, тато? — Любов Тимофіївна аж злістю захлинається. — Видно ж, що тепла у стосунках немає, не було і не буде. Я взагалі вважаю, що роки треба з вітчимом прожити, перш ніж він заслужить слово «тато»
— Я ледь не зомліла, коли вперше це почула, – обурюється Любов Тимофіївна, розмовляючи
Життєві історії 0
Марія Семенівна ганяла курей у дворі, що знову розкопали під курником лаз, як біля воріт зупинилася машина. Сигнал автівки весело привітався двічі й затих. Марія Семенівна підійшла до воріт ближче. “Ба. Юрко. На своєму автомобілі завітав. Катерина за кермом”
— Доброго ранку, Семенівно. Що це ти хвіртку підперла, мене чекаєш? — Що на
Життєві історії 0
— Чуєш, може, худнути почнемо, — запропонувала вона, — а то мій уже дорікає. Орися теж зайвими кілограмами стурбована, але не так щоб дуже, але є мрія… а то он по телевізору такі красуні крутяться, за віком-то вже пенсіонерки, а якщо ззаду подивитися, то дівчатка їй-Богу. — А як? — питає Орися. — Я вже крем пробувала, що привозили
Борис Семенович Загребельний, свіжовиголений пенсіонер, з’явився перед вербівчанами як новоспечений мешканець. Швидко обжився й
Життєві історії 0
Рита з вдячністю подивилася на телефонну слухавку, з якої все ще линув лагідний голос свекрухи. Та вже розмірковувала про те, чим нагодує онуків – і супчиком, і рисом із котлетками, а Риті не доведеться морочитися з вечерею й стрімголов нестися додому після роботи, змучена й голодна
Рита з нетерпінням поглядала на годинник, чекаючи, коли ж нарешті закінчиться цей довгий робочий
Життєві історії 0
– Ти тільки зовнішнє бачиш, а глибини не розумієш! Так, квартира в нас шикарна, в престижному будинку, поліпшений проєкт, три кімнати! В одній ми з Вадимом, в іншій, дитячій — Артемчик. А в найбільшій — господиня всієї цієї пишноти, свекрушенька моя, Дарія Євгенівна, керівник і натхненник наших перемог
— Ох же, класно тобі, Оленко, живеш, як у раю! — Ніна зітхнула заздрісно,
Життєві історії 0
Високий чоловік у довгому плащі з капюшоном повільно рухався повз сарай до будинку, човгаючи ногами. Він ішов упевнено, високо піднявши голову, немов господар, який знає кожен камінчик під ногами. Підійшовши до ґанку, незнайомець зупинився і постояв, наче роздумував, чи варто йому заходити до хати, а потім рішуче простягнув руку до ручки
Злість на чоловіка палала в Людмилиному мозку, мов чорна свічка, затягуючи свідомість димом розпачу.
Життєві історії 0
— Тітонько Валю, це що за слова? Ви остерігайтеся таких слів, а то ж і справді старість вас наздожене. — Світланко, але ж молодість давно пішла, мені за шістдесят, страшно сказати: шістдесят три вже. — Перестаньте на себе наговорювати! Ви дуже навіть приваблива жінка! Ну погляньте на себе
— От, тітонько Валю, на весіллі познайомитеся з цікавим чоловіком… Адже як буває: прийшов
Життєві історії 0
– От не стане мене і так тебе й не побачу. Ти взагалі чи з глузду з’їхав? Якщо б я могла, так сама б уже в гостях у тебе була. Та куди мені? У мене он поросята, кролі, телиця дійна, курей без ліку, каченята, а ще Павло обіцяв індичок малих приперти
Час не стоїть на місці, і як би це прикро не звучало – всі
Життєві історії 0
— Поїсти зроду не приготує, почне син її питати, що, мовляв, робила, а вона у відповідь: «Прала». Людо, ти уявляєш, як це, не в ополонці прати, не в кориті, тягаючи воду з колодязя, а в машинці, яку тільки завантажити і кнопочку натиснути?
— У п’ятницю ввечері й прийшов, сказав, що завтра тесть із тещею приїдуть, на

You cannot copy content of this page