— Купили попкорн, посідали у крісла, аж тут — ось яка картина! — усміхається Настя з гіркотою. — На ряд нижче перед нами вмощується мій дорогий чоловік, який «поїхав маму провідати», а з ним — хлопчик років десяти! Я одразу зрозуміла, що це той самий пасинок
Настя виходила заміж уже в цілком зрілому, свідомому віці — їй якраз виповнився тридцять
— Так, я тричі була заміжня, — любила колоти очі Степанівна. — Але з кожного шлюбу я виходила з прибутком, а ти — ще бідніша, ніж була. У тебе від чоловіка тільки ця дармоїдка залишилася, яку ще роками на ноги ставити треба. Тому вчила я тебе, і вчити буду. А те, що ти зараз нужду терпиш, — то тобі наука на майбутнє, щоб розумнішою була
— Мамо, не ображайся, але до бабусі я не поїду, — вже вкотре відрізає
— Чому я в тебе нічого не прошу? — злісно допитується пані Алла у невістки. — Чому ні ти, ні твоя мати не бережете здоров’я мого сина? У нього законний вихідний, він має відпочивати, і крапка! Взагалі, якщо твоїй мамі потрібен помічник — треба було сина мати або чоловіка шукати, а не експлуатувати чужу дитину
— Ой, у нас знову стара пісня! Сваха на кожному кроці хвалиться, що вона
— Невже в мої роки ще можна так закохатися? Наче дівчисько бігаю на побачення. Мені з ним так спокійно! Іван теж душі не чув у ній. Дарував квіти без приводу, сумки з продуктами возив, будь-яке її бажання виконував. Три місяці пролетіли як солодкий сон. Вже й про весілля почали гомоніти. Але доля, видно, вирішила, що занадто все гладко йде
Ніхто й ніколи не зможе достеменно пояснити, чому до одних доля прихильна — обсипає
— І тут з’ясовується, що наш «ідеальний чоловік» уже цілих сім місяців чекає дитину на стороні! — Людмила ледь стримує лють. — Поки дружина себе нівечила, поки лікувалася, цей майбутній «тато року» розважався на повну і навіть примудрився стати батьком без жодних лікарів. Оленці й так світ не милий, а тут ще й таке
А вона що? Тільки сльози ллє… Але це ще не все лихо: здоров’я тепер
— Розумієш, Катерино, є такі жінки, вони ніби манять, але для життя вони не придатні, Катю… — Ось значить як! Значить, такі як Томка — для любові, а я — щоб борщі варити? — Катю, та для якої любові! Ну що ж ви, жінки, все так перекручуєте, га? Провів один раз — уже любов. Поцілував — уже женитися треба
Додому Іван із Катрусею йшли нарізно. Вона дріботіла трохи попереду, а він плівся слідом,
— Ти ще не все розумієш, — вів він далі. — Іноді простіше мовчати. Іноді легше робити вигляд, що все гаразд, аби не розворушити лихо. — Тату, — вона різко повернулася до нього, очі аж палахкотіли, — вони з мамою були разом, коли ти їздив у те відрядження? З дядьком Олегом?
— А до мами дядько Олег заходив. Поки тебе вдома не було, — мовила
— За оренду квартири плати, за ліки плати, засоби догляду за зятем — купа грошей! А ще ж онучка, харчування… Ви ціни зараз бачили? — перераховує Зоя. — А у свахи одне на умі: «Я пенсіонерка, сама ледь дихаю, що з мене візьмеш? Рада б помогти, та нема чим». А у нас ніби гроші на деревах ростуть
— А чому це ми маємо на своїх плечах чужу дитину тягти, Валю? Нам
— Будинок, звісно, треба було переробляти під себе, — згадує Діана. — Але тато і про це подбав. Як я зрозуміла, у нього просто руки не дійшли, а дружина його чомусь не захотіла там господарювати. Тож нам у спадок дістався не просто дім, а цілий склад: утеплювачі, сантехніка в коробках, матеріали для ремонту, меблі й навіть трохи грошей на перший час
Діана з чоловіком зовсім нещодавно відсвяткували новосілля. Власне, цей будинок вона успадкувала від батька
— Мамо, я здоровий молодий чоловік, а Ви дрова будете тягати? Відпочиньте, я сам усе зроблю. — Добре, синку, добре… Я така рада за тебе! Так хочеться на невісточку подивитися. — На весіллі побачите, мамо, вже за місяць свято
У старій хаті, де кожен куток пахнув висушеними травами та минулим, Клавдія Петрівна годинами

You cannot copy content of this page